Передмова

Електронні обчислювальні машини (ЕОМ) проникли і проникають у всі сфери людської діяльності. Обчислювальна техніка використовується не лише в наукових дослідженнях, інженерних та економічних науках, а й у традиційно гуманітарних галузях, таких як медицина, лінгвістика, психологія. Вражає бурхливий розвиток локальних і глобальних комп’ютерних інформаційних мереж разом з мобільною телефонією. Швидко зростає кількість людей, професійна діяльність яких пов’язана з обчислювальною технікою. Тому вміння розв’язувати на ЕОМ математичні задачі є однією з ознак комп’ютерної грамотності.

Цифрова обчислювальна техніка стала важливою складовою людської цивілізації на протязі двох поколінь. У 1945 році перша цифрова ЕОМ почала розв’язувати балістичні задачі при розрахунку артилерійських таблиць стрільби. Починаючи зі знаменитої статті 1946 року великого американ­ського математика угорського походження Джона фон Неймана (John von Neumann) практично всі ЕОМ працюють у двійковій системі числення та мають спільну пам’ять для програм і чисел. Завдяки розвитку технологій ЕОМ перейшли з вакуумних ламп до напівпровідників та великих інтегральних схем. Разом з тим у мільони разів зросла їх швидкодія та надійність, у стільки ж разів зменшились розміри та енергоспоживання.

Але ЕОМ сама працювати не може – її треба навчити, запрограмувати. Причина швидкого розвитку прикладної математики у 50-80-і роки минулого століття – це розробка методів та алгоритмів розв’язування задач на ЕОМ.

Потужний арсенал числових методів і алгоритмів об’єднано в сучасних системах програмування високого рівня – MATHEMATICA, MATHCAD, MATLAB, MAPLE. Ці системи значно спрощують практичне використання досягнень обчислювальної математики.