Практичне заняття № 4 Оформлення списку використаних джерел інформації

Мета: навчити студентів добирати літературні та картографічні джерела інформації, оформлювати бібліографію згідно вимог та існуючих стандартів, бібліографічно правильно описувати картографічні твори відповідно до ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 „Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Хід практичної роботи

1. Ознайомлення з теоретичною частиною роботи

Фахівці використовують наявну інформацію залежно від етапу роботи, що ними виконується. На початку розробок дослідники відчувають потребу в інформації для обґрунтування доцільності виконання певної роботи з урахуванням існуючого рівня розвитку науки й техніки у визначеній галузі знань. Потім виникає необхідність в інформації для вибору раціонального напрямку в роботі з урахуванням існуючих форм розв’язання поставленої задачі. І, зрештою, виникає потреба зіставити отримані результати з аналогами для оцінки рівня виконаної роботи. Щоб забезпечити конкретне наукове дослідження інформацією, передусім, на змістовно-теоретичному рівні потрібно чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела, знати доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це сукупність інформаційних матеріалів: документів і масивів інформації у вигляді публікацій, наукових звітів, електронних записів. Структурною одиницею інформаційного ресурсу є науковий документ, тобто матеріальний об’єкт, який містить науково-технічну інформацію й призначений для її збереження і використання.

Інформація – це дані про навколишній світ та ті процеси, що в ньому відбуваються. Це результат пізнання, який тим чи іншим способом зафіксований і може бути переданим.

За ступенем аналітико-синтетичного перероблення інформації виділяють первинні та вторинні документи. Первинні (фактографічні) документи містять безпосередньо результати наукових досліджень, виробничої діяльності тощо. Це книги, періодичні друковані видання, оптичні компакт-диски, нормативні документи, а також неопубліковані матеріали: дисертації, наукові звіти, доповіді тощо. Вторинні документи інформують користувачів про наявність та зміст опублікованих та неопублікованих матеріалів. Вторинна (бібліографічна) інформація – це результат аналітико-синтетичного і логічного перероблення первинних документів. Вона надає відомості про стан, тенденції й прогнози розвитку досліджуваної проблеми, критичні оцінки, висновки, пропозиції з посиланнями на першоджерела. До джерел бібліографічної інформації можна віднести довідники, словники, енциклопедії; бібліографічні видання, списки літератури за найбільш актуальними темами; прикнижкову та пристаттеву бібліографію; реферативні журнали; алфавітні, предметні та систематичні каталоги бібліотек; огляди, звіти; бібліографії бібліографій (є оглядом джерел інформації, що з’явилися за певний проміжок часу або об’єднаних за певною ознакою).

Науковий документ – носій інформації, на якому зафіксовані наукові дані або науково-технічна інформація з обов’язковим посиланням на те, де, ким і коли він був створений. Серед наукових документів за способом публікування розрізняють документи друковані й рукописні.

Під друкованим документом розуміють друковану продукцію, що пройшла редакційно-видавниче оброблення (табл. 1).

Таблиця 1.

Класифікація друкованих джерел інформації

Рукописні документи – це носії інформації, що не проходили редакційно-видавниче оброблення і не видавалися засобами поліграфії (науково-технічні звіти, документи обліку, дисертації).

Депонованими документами (переданими на збереження) називають наукові праці, виконані індивідуально або в співавторстві й розраховані на обмежене коло користувачів. Реферати депонованих рукописів, їхній бібліографічний опис публікуються в реферативних журналах. Якщо пізніше рукопис був опублікований, то він знімається з депонування.

Брошура – друковане видання обсягом від 4 до 48 сторінок, яке містить оперативну інформацію.

Книжки – це багатоаркушеві неперіодичні видання обсягом понад 48 сторінок, в яких сконцентровано величезний досвід і знання.

У монографії повно та вичерпно висвітлюються результати всебічного вивчення однієї теми, які належать одному авторові або невеликій групі авторів (колективна монографія). Обсяг монографії від 6 друкованих аркушів (1 аркуш – 24 сторінки). Друкують монографію у вигляді книжки з твердою обкладинкою.

Навчальні видання – неперіодичні видання, що містять систематизовані відомості наукового й прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання і вивчення.

Підручник – видання, що містить систематизований виклад матеріалу з навчальної дисципліни у відповідності до державного стандарту навчальної програми, затвердженої офіційною установою з рекомендацією до використання у навчальних закладах.

Навчальний посібник – видання, що відповідає окремим розділам програми навчальної дисципліни, може частково доповнювати підручник та рекомендується для використання офіційними установами.

Збірники наукових праць містять наукові статті різних авторів і є одним із видів оперативної інформації про нові дослідження з конкретної тематики.

Матеріали різноманітних конференцій, з’їздів, симпозіумів містять, як правило, тези доповідей, тобто стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає попереднє ознайомлення учасників наукових форумів з результатами проведеного дослідження.

Найбільш оперативним джерелом науково-технічної інформації є періодичні видання, що виходять через визначені (або невизначені) інтервали часу, з постійною для кожного року кількістю номерів, що не повторюються за змістом, з типовим оформленням, нумерованими і (або) датованими виданнями, які мають однакову назву.

До спеціальних видів видань належить нормативно-технічна документація, що регламентує науково-технічний рівень і якість продукції. Найважливіші з них – стандарти, тобто нормативно-технічні документи, що встановлюють комплекс норм, правил, вимог до об’єкта і затверджені компетентним органом. Патентна документація – сукупність документів, які містять інформацію про відкриття, винаходи й інші види промислової власності, а також відомості про охорону прав винахідників. Патентна документація обов’язково підлягає експертизі на новизну і корисність. Рекламні буклети – це художньо оформлені й видані засобами поліграфії продукти, що пропагують кращі зразки продукції, товарів або послуг.

Крім того, існує поняття електронне видання – це електронний документ (група електронних документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, призначені для розповсюдження у незмінному вигляді, які мають вихідні відомості. Це визначення вміщує такі типи електронних видань: текстове (символьне), зображувальне, звукове, програмний продукт та мультимедіа або їх комбінації. Редакційно-видавниче оброблення та наявність вихідних даних — це відмінна ознака електронного видання, яка відрізняє цю категорію електронних ресурсів від будь-яких інших, зокрема більшості Internet-публікацій. За нормативними документами, матеріали, що містяться в електронних ресурсах, включаючи віддалені електронні ресурси, вважаються опублікованими, навіть за відсутністю повних вихідних даних.

Інформаційна база дослідження – це набір даних, що систематизовані в певному порядку за певними ознаками. Формування інформаційної бази становить цілеспрямований добір і фіксацію відповідних інформативних показників – бібліографічного опису та основного матеріалу для теоретичних узагальнень, аналізу, планування та прийняття рішень.

Бібліографічний опис документів – це сукупність бібліографічних відомостей про документ або його складову частину, представлених за певними правилами, необхідних та достатніх для загальної його характеристики та ідентифікації. Узагальнений перелік областей (та елементів) бібліографічного опису: Заголовок; Область назви та відомості про відповідальність (Основна назва : Відомості, які стосуються назви, Відомості про відповідальність / Перші відомості про відповідальність ; Послідуючі відомості про відповідальність) ; Область видання (Відомості про видання) – Область вихідних даних (Місце видання, Перше місце видання ; Наступне місце видання : Видавництво, або видавнича організація , Дата видання) – Область кількісної характеристики (Обсяг : Ілюстрації + Супровідний матеріал); Область серії ( Назва серії : Відомості які відносяться до назви серії / Відомості про відповідальність, які відносяться до назви серії ; Номер випуску серії ).

Бібліографічний опис наукового документу залежить від його виду. У рекомендаціях до виконання практичної роботи подаються правила опису документів, що найбільш часто зустрічаються під час проведення наукових досліджень з географії та картографії.

Бібліографічний опис картографічних джерел складається за такою структурою: Основна назва: Відомості, що стосуються назви. – Відомості про видання. – Масштаб. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. – Обсяг. – Примітки. – Область міжнародного стандартного номера або його еквіваленту.

Бібліографічний опис електронних ресурсів вимагає наведення специфічних відомостей щодо загального визначення матеріалу, визначення виду ресурсу та специфічного позначення матеріалу. Для локальних ресурсів мають бути наведені дані щодо фізичного носія (диска, касети, картриджа). Віддалений доступ передбачає, що об'єкт опису міститься на жорсткому диску, або іншому пристрої, в комп'ютерній мережі. У цьому випадку потребується опис систем доступу (відомості про операційні системи, протоколи зв'язку, програмне забезпечення, сервери тощо).