Завдання 1. Типи личинок

Личинок комах звичайно відносять до двох основних груп: імагоподібних і неімагоподібних.

Імагоподібні личинки властиві комахам з неповним перетворенням. Вони мають велику зовнішню подібність з дорослими комахами (наявність складних очей, однаковий тип вусиків, ротового апарата, ніг, подібний спосіб життя), відмінність у більшості випадків зводиться лише до менших розмірів тіла, до наявності крилових зачатків замість крил і недорозвинених органів розмноження (рис. 24).

Рис. 24. Перелітна сарана (за Бей-Бієнком, Знаменським):

1 – личинка 1 віку; 2 – личинка V віку; 3 – доросла комаха

Крім перерахованих ознак, личинки відрізняються від дорослих комах тим, що вони мають деякі провізорні (тимчасові, властиві тільки личинкам) органи у вигляді трахейних зябер, сильно розвинутої нижньої губи й ін. Таких личинок називають наядами.

Неімагоподібні личинки зовсім не схожі на дорослих комах: у них відсутні складні очі і зачатки крил, часто інший, ніж в імаго, тип ротового апарата, більш гомономна будова сегментів тіла і т.д. Ця група личинок характерна для комах з повним перетворенням і, зокрема, таких найбільш великих по числу видів надрядів комах, як колеоптероїдні (Coleopteroidea), нейроптероїдні (Neuropteroidea) і мекоптероїдні (Mecopteroidea). Усе різноманіття неімагоподібних личинок поділяють на три основних типи: камподеоподібні, червоподібні і гусеницеподібні.

Камподеоподібні личинки одержали свою назву за подібність з дорослими комахами з роду Campodea Westw (рис. 25.1), що відноситься до ряду двохвосток (Diplura) підкласу нижчих, або первиннобезкрилих комах (Apterygota). Це дуже рухливі, часто темного кольору личинки з добре відособленою прогнатичною головою і 3 парами грудних ніг. Тіло личинок часто сплющене, із щільними склеротизованими покривами, нерідко з щетинками або навіть членистими придатками на задньому кінці (рис. 25.2, 25.3, 25.4).

Рис. 25. 1. доросла комаха із роду камподеа (за Стаху); камподеоподібні личинки: 2. личинка хлібної жужелиці; 3. золотоочки; 4. плавунця (за Гіляровим, Іммсу, Ліпіним)

Червоподібні личинки характеризуються червоподібною формою тіла; меншою, ніж личинки попереднього типу, рухливістю, частіше світлого кольору з різним ступенем відособленості головної капсули і розвитку грудних ніг (рис. 26).

Червоподібні личинки у свою чергу поділяються на три групи: 1) личинки з добре відособленою головою і 3 парами грудних ніг (личинки хрущів, хлібних жуків, коваликів, чорнишів); 2) личинки з добре відособленою головою, але без грудних ніг (личинки довгоносиків, трубкокрутів, короїдів, вусачів, бджолиних, ос, мурах); 3) личинки без відособленої голови і без грудних ніг (личинки мух).

Рис. 26. Червоподібні личинки: 1. хлібного жука; 2. ковалика широкого; 3. довгоносика; 4. мухи (за Балашовским, Богдановим-Катьковим, Іммсу)

Гусеницеподібні личинки мають добре відособлену головну капсулу, 3 пари грудних ніг і 2 – 8 пар черевних (несправжніх) ніг (рис. 27). У залежності від кількості черевних ніг гусеницеподібних личинок поділяють на 2 групи: 1) гусениць, що мають 2 – 5 пар черевних ніг (п’ядуни, вогнівки, совки, білани, молі, коконопряди, листовійки, хвилянки, склівки, бражники); 2) несправжніх гусениць, що мають 6 – 8 пар черевних ніг (пильщики: яблуневий плодовий, аґрусовий блідоногий, чорносмородиновий жовтий, червоносмородиновий жовтий, ріпаковий).

При вивченні отриманого матеріалу всіх личинок розподіляють на 2 групи: імагоподібних і неімагоподібних; останніх визначають до ряду або родини і записують їхні характерні ознаки.

Керуючись зазначеними вище ознаками, усіх неімагоподібних личинок розподіляють на 6 груп: камподеоподібні (1 група), червоподібні (3 групи), гусеницеподібні (2 групи). Потім записують представників рядів і родин, що відносяться до цих груп, і замальовують по одному представнику кожної з них.

Рис. 27. Гусеницеподібні личинки: 1. п’ядуна; 2. капустяної молі; 3. бражника; 4. ріпакового пильщика (за Богдановим-Катьковим та Іммсу)