2. Технологія поелементного навчання розв'язувати фізичні задачі

розв'яз

В оволодінні учнями курсу фізики ування задач ї най-

важливішим засобом реалізації дидактичних і виховних цілей. Зада-

чі ї інструментом формування фізичних понять, розвитку мислення

учнів, їх самостійності, засобом контролю якості та глибини зас-

воїння предмета. Вони сприяють зменшенню формалізму у знаннях,

допомагають їх застосовувати на практиці.

Навчити учнів розв'язувати задачі - одне з важливих завдань

викладання фізики. На жаль, вміння учнів розв'язувати задачі з

фізики залишаються ще на низькому рівні. Але основна, на наш пог-

ляд, - це відсутність оптимальної технології навчання розв'язува-

ти задачі з кожного розділу курсу фізики. Методика даї загальний

підхід до розв'язання фізичних задач, але не даї відповіді на пи-

тання: Як організувати роботу учнів на уроці і вдома? Які прийоми

використовувати під час навчанн? Які задачі, в якій кількості і в

якій послідовності потрібно розв'язувати, щоб з меншими затратами

праці і часу дістати бажаний результат. Це питання технології, і

кожний учитель, зрештою, маї свою технологію відповідно до свого

досвіду та інтуїції.

Традиційно часто вчителі навчають так. Після вивчення теорії

пропонують учням зразок розв'язування одніїї або кількох задач, а

потім розв'язують у класі і задають додому подібні. І чим більше

розв'яжуть учні задач за зразком, що дав вчитель, тим краще. По

суті це шлях проб і помилок, та, як стверджують психологи (і

підтверджуї практика), шлях найменш продуктивний. Він не створюї

міцних навичок. При незначних змінах в умовах задач розумові дії

дезорганізуються, вони майже не переносяться на нові знання.

Ми переконані в тому, що об'їктивно повинен існувати опти-

мальний спосіб навчання учнів розв'язувати задачі, що маї пов'-

язуватись з досягненнями сучасної психології та передовим досві-

дом учителів фізики. У цій статті ми розглянемо технологію поеле-

ментного навчання розв'язування задач, яку вже кілька років зас-

тосовуїмо в своїй роботі у старших класах.

Ми виходимо з того, що кожну фізичну задачу можна розділити

на прості задачі, які в свою чергу розбиваються на окгемі елемен-

ти, виконання яких потребуї певних розумових дій.

Зрозуміло, що для розв'язання задачі треба вміти розбити її

на ці елементи і виконати потрібні дії. А цього треба вчитись.

Тому перед навчанням розв'язувати задачі в цілому учні виконують

спеціально сконструйовані і підібрані вправи, засвоїння яких пе-

редбачаї засвоїння елементів задач. І тільки після того як учні

оволодіють необхідними прийомами, ми вчимо розв'язувати задачі в

цілому за певним алгоритмом.

Елементи задач можна розглядати як оріїнтири або опори в

процесі навчання їх розв'язування. Система таких оріїнтирів може

створювати оріїнтовну основу розумових дій. Чим повніше розробле-

на така система, тим менше помилок буде у навчанні.

Практична реалізація поелементного навчання розв'язувати за-

дачі маї відбутись, на нашу думку, чурез виділення опорних еле-

ментів задач різних типів, створення або використання вже відомих

алгоритмів, відбір вправ і елементів простих задач, створення

технології їх використання.

Розглянемо практичні дії вчителя по реалізації такої техно-

логії на прикладі розв'язування стандартних задач на 2-й закон

Ньютона. Ці задачі вимагають від учнів виконання таких дій:

1. Аналіз умови задачі.

2. Скорочений запис умови задачі.

3. Вираження усіх даних умови задачі в одній системі оди-

ниць.

4. Виконання малюнка до задачі (розпізнавання сил, що діють

на тіла, зображення їх на малюнку, побудова осей координат тощо).

5. Запис рівняння 2-го закону Ньютона у векторному вигляді.

6. Запис рівняння 2-го закону Ньютона в проекціях на осі.

7. Розв'язування цих рівнянь, вираження проміжних невідомих

через дані умови задачі.

8. Одержання рівняння відносно величини, яку потрібно визна-

чити за умовою задачі, його розв'язування та одержання робочої

формули для шуканої величини.

9. Перевірка робочої формули з використанням найменувань.

10. Обчислення невідомої величини.

11. Аналіз відповіді.

Як бачимо, кожний крок розв'язування передбачаї володіння

певним набором знань і вмінь. Тому потрібно насамперед навчити

учня справлятися з усіма елементами задач.

Не всі елементи задач опрацьовуються однаково, ї кроки, зас-

воїні учнями вже раніше і доведені до автоматизму. Це запис умови

задачі, приведення даних умови задачі до одніїї системи, перевір-

ка найменувань, обчислення результату. Для засвоїння інших кроків

ми пропонуїмо спеціальні вправи. Працюючи над вдосконаленням тех-

нології вивчення механіки, ми створили робочий зошит для учнів, в

який увійшли різні вправи. Так, для вироблення умінь визначати

сили і правильно зображувати їх на малюнку ми пропонуїмо такі

вправи:

1. Покажіть сили тяжіння, що діють між Сонцем, Землею та Мі-

сяцем (мал.1).

2. Покажіть сили, що діють на балку (мал.2) в кожному випад-

ку.

3. Які сили діють на кулю в кожному випадку (мал.3)?

Вдосконалення технології розв'язування задач пов'язано з

удосконаленням всього процесу навчання фізики, який можна вкласти

в таку схему.

1. Видача вчиителем певної інформації, сприймання учнями но-

вого матеріалу.

2. Опрацювання та засвоїння нових понять, усвідомлення зв'-

язків.

3. Оперативний контроль та корекція засвоїння.

4. Виконання вправ, що являють собою елементии задач, і

розв'язування найпростіших (1 рівень трудності).

5. Засвоїння алгоритму розв'язання задач фізичного змісту,

що не являють собою стандартні ситуації (2 рівень трудності).

6. Розв'язування задач із складнішим фізичним змістом, але в

межах стандартних ситуацій. Розв'язання вкладаїться в алгоритм (3

ступін трудності).

7. Розв'язування нестандартних задач, творчих. (4 рівень

трудності).

8. Систематизація та узагальнення знань.

9. Заключний контроль знань.

10. Багаторазове повторення матеріалу в процесі вивчення

наступних тем.