6.1 Баланс активів і пасивів кожного сектора

Зміни активів (нефінансових і фінансових), пасивів (фінансових зобов'язань та їх переоцінки), а також зміни чистої вартості капіталу є результатом накопичувальних операцій і складають вихідні потоки групи рахунків нагромадження, які, в свою чергу, є вхідними потоками групи балансових рахунків.

Балансові рахунки у СНР відображають наявність у країні або в певному секторі активів, пасивів, а також чистої вартості капіталу в момент складання балансу.

На основі балансу активів і пасивів визначають структуру активів секторів економіки та національного багатства країни в цілому на початок кожного року. Порівняння балансів за ряд років дозволяє виявити вплив різних чинників на зміну вартості активів, зобов'язань та власного капіталу.

В лівій частині балансових рахунків показуються активи, а у правій - пасиви і чиста вартість капіталу. Усі балансові рахунки складаються з трьох самостійних балансів: баланс, що відкривається (початковий); зміни у балансі; баланс, що закривається (кінцевий).

Початковий баланс активів та пасивів являє собою сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектора, а також усієї країни на початок обчислюваного періоду (табл. 21).

Таблиця 21 - Початковий баланс активів та пасивів

Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу— різниця між активами та пасивами, яка дорівнює поточній вартості запасів економічних цінностей, якими володіє сектор чи окрема одиниця.

Рахунок «Зміни в балансі активів та пасивів » підбиває підсумок усім змінам в активах, пасивах і чистій вартості капіталу, які сталися за обчислюваний період в кожному секторі окремо і по країні в цілому (табл.22).

Таблиця 22 - Зміни в балансі активів та пасивів

Він відображає зміну усіх нефінансових і фінансових активів (А) за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів (А8), а також у результаті інших змін в обсязі активів (Аос), нейтральної ревальвації (АККК), змін у відносних цінах ( АКР) і придбання фінансових активів (ЛАТ):

А = А8 + Аос+ АКК + АКР + ЛАТ КШ = N№8 + КШос + К^К + КШКР

У рахунку «Зміни у балансі» відображається також зміна пасивів (Ь) у результаті прийняття нових фінансових зобов'язань, нейтральної ревальвації (ЬККК) змін у відносних цінах ( ЬКР).

Загальну зміну у чистій вартості капіталу можна подати як результат перевищення зміни активів над зміною пасивів: КШ = А - Ь.

Ці два баланси уможливлюють побудову кінцевого балансу активів та пасивів (табл. 23).

Таблиця 23 - Заключний баланс активів та пасивів

Заключний баланс являє собою сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектора окремо і по країні в цілому на кінець обчислюваного періоду. Активи, пасиви і чиста вартість капіталу на кінець обчислюваного періоду визначаються доданням до величини активів, пасивів і чистої вартості капіталу на початок обчислюваного періоду усіх змін в активах, пасивах і чистій вартості капіталу, які сталися за минулий період.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що в результаті всіх поточних і накопичувальних операцій відбуваються створення, передання і погашення економічних вимог, підсумком чого є нагромадження в економіці певної кількості активів, пасивів і чистої вартості капіталу.

Баланси активів та пасивів показують відносини між заощадженнями та чистою вартістю капіталу. Заощадження (нетто) дорівнюють змінам у чистій вартості капіталу мінус капітальні трансферти, інші зміни обсягу активів та вплив номінального холдингового прибутку/збитку.

Чисті позички (чисті позики) країни поряд з переоцінкою зовнішніх фінансових активів і зобов'язань, є одним з факторів, які впливають на зміну чистого зовнішнього фінансовою становища країни (ЕТР):

ЕТР = Ж(Ш) + КАТе-КІГе де КаГе - переоцінка (ревальвація) зовнішніх фінансових активів; КІГе-переоцінка (ревальвація) зовнішніх фінансових зобов'язань. Знаючи чисте зовнішнє фінансове становище країни на початок періоду (ОЕТР) та його зміну за минулий період можна визначити чисте зовнішнє фінансове становище країни на кінець періоду (СЕТР):

СЕТР = ОЕТР + ЕТР У свою чергу чисте зовнішнє фінансове становище країни на початок і кінець періоду визначається як різниця між зовнішніми фінансовими активами і зобов'язаннями, відповідно, на початок і на кінець періоду:

ОЕТР = ОТЕА - ОТЕЬ, СЕТР = СТЕА - СТЕЬ, де, ОТЕА, СТЕА - зовнішні фінансові активи країни, відповідно, на початок і кінець обчислюваного періоду;

ОТЕЬ, СТЕЬ - зовнішні фінансові зобов'язання країни, відповідно, на початок і кінець обчислюваного періоду.

6.2 Міжгалузеві баланси - таблиця «витрати - випуск»

Методологія таблиць «витрати-випуск» (ТВВ) надає можливості для аналізу структури і тенденцій розвитку економіки, планування ефективних пропорцій між окремими галузями національної економіки, безпосереднього врахування галузевих техніко-економічних проектів у розв'язанні задач зведеного прогнозування розвитку народного господарства.

Початком наукових розробок за методом «витрати-випуск», як і введення в обіг саме цього терміну, можна вважати публікацію у 1936 році статті Леонтьєва В.В. щодо розрахунку міжгалузевих потоків продукції та балансування її випуску і витрат. Надалі цей метод одержав також назву міжгалузевого балансу (МГБ).

Побудова ТВВ призвела до необхідності вирішення питання про класифікацію врахованих у ній галузей, у результаті чого довгий час використовувався підхід формування так званих «чистих» галузей економіки. Однак останнім часом у зв'язку з розвитком системи національних рахунків ООН більш доцільним визнано формування таблиці на основі класифікації за видами економічної діяльності.

Цей метод, розроблений американським вченим, лауреатом Нобелевської премії В.В. Леонтьєвим, складає основу міжгалузевих балансів. Він направлений на виявлення взаємозв'язку між галузями промисловості і секторами економіки. Суть цього методу полягає в наступному.

Економіка країни розбивається приблизно на сто секторів. Модель показує кожний сектор двічі: один раз в рядку як «випуск», один раз в колонці як «витрати». Рядки, іншими словами, показують весь продаж, який здійснює один сектор іншим секторам, включаючи самого себе, тобто X і= X І1+ X І2+ ...+ X у+ ...+ X іп+ У І

де X _І- обсяг продукції і-ої галузі;

х у - обсяг продукції, виготовленої в і-ій галузі і використаної в ]-ій галузі;

у і- кінцевий обсяг продукції і-ої галузі, використаний на власні потреби.

Колонки в той же час показують закупку всіх секторів по черзі у даного сектора.

Оскільки класифікація галузей, що поставляють і купують, ідентична на обох осях моделі, таблиця «витрати - випуск» має тенденцію знаходитись в стані загальної рівноваги.

По сукупності змінних Ху можна отримати уявлення про напрямки використання продукції окремих галузей і про структуру матеріальних витрат в кожній ланці народного господарства.

Якщо таблиця «витрати - випуск» відображає показники минулих періодів, то вона має тільки аналітичне значення. Проте в поточний час будуються таблиці відносно майбутнього економіки окремої країни.

Ці таблиці заповнюються не звітними, а прогнозними даними, зробленими по багатьох галузях промисловості, формуючи тим самим базу, по якій можна скласти прогнози для економіки країни.

Таблиця «витрати - випуск» може бути побудована і для окремого підприємства, де в якості галузей використовують окремі самостійні підрозділи (цехи, ділянки).

В такому разі вона є базою при вирішенні задач планування в цілому і в ринковій стратегії зокрема.

Таблиця «витрати - випуск» дає розгорнуту характеристику процесів відтворення та взаємовідносин між галузями економіки. Вона є важливою складовою частиною системи національних рахунків, що пов'язано з можливостями її застосування для характеристики потоків товарів та послуг, аналізу структури національної економіки, наслідків зміни цін, вартісних пропорцій, прогнозування економічних процесів. Таблиця «витрати - випуск» базується на даних національних рахунків, виконує функцію деталізації рахунків товарів та послуг, виробництва, утворення і використання доходу, капіталу на рівні груп товарів та послуг, користується ідентичними з ними показниками та методологією їх обчислення.

Види економічної діяльності, наведені у таблиці «витрати-випуск» ґрунтуються на основі діючої Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Таблиця «витрати - випуск» складається з трьох основних частин, які мають назву квадрантів (табл. 24) .

У колонках таблиці «витрати - випуск» відображено вартісний склад валового випуску за видами економічної діяльності в розрізі витрат окремих видів товарів та послуг, використаних у процесі виробництва (І квадрант) та доданої вартості (ІІІ квадрант). У рядках - використання кожного виду товарів та послуг на проміжне споживання і кінцеве використання. Для кожного виду діяльності загальний обсяг випуску дорівнює обсягу використання. Як випущені, так і використані товари та послуги, відображені за вартістю їх споживання, тобто з включенням торгово-транспортної націнки і податків за виключенням субсидій на продукти. Таблицю складено за видами економічної діяльності, які виробляють певний товар чи надають певну послугу, на відміну від галузей, сформованих за ознакою галузевої належності підприємств. Значення вартісних показників наведено у фактично діючих цінах звітного року.

Таблиця 24 - Схема таблиці «витрати - випуск» в цінах споживачів

Проміжне споживання (I квадрант) включає:

• вартість товарів та послуг, спожитих економічною одиницею за рік;

• умовно нараховану оплату послуг фінансових посередників;

• витрати на відрядження (за винятком добових);

• придбання виробниками малоцінних та швидкозношуваних предметів;

• орендну плату за будівлі, споруди, машини та устаткування;

• придбання озброєння, обмундирування, харчування для Збройних Сил.

Не входять до складу проміжного споживання:

• витрати на реконструкцію і модернізацію основних фондів, які впливають на поліпшення їх характеристик, збільшення терміну експлуатації чи повного відновлення;

• орендна плата за використання землі та інших невироблених активів;

• витрати щодо передачі права власності на товари капітального характеру;

• витрати на буріння свердловин для добування нафти та газу, крім розвідувального буріння, тощо.

Проміжне споживання оцінюється за цінами споживання з урахуванням торговельно-транспортної націнки та податків на продукти (переважно за виключенням ПДВ).

У II квадранті (кінцеве використання) відображені кінцеві споживчі витрати на придбання товарів (послуг), валове нагромадження, експорт та імпорт.

Кінцеве споживання у ТВВ формується за принципом «хто фінансує витрати» і включає кінцеві споживчі витрати домашніх господарств, органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Витрати домашніх господарств становлять основну частину кінцевого споживання і характеризують структуру споживання товарів (послуг) населенням за рахунок власних коштів. Вони включають витрати на придбання споживчих товарів і послуг, споживання товарів (послуг), одержаних у натуральній формі і вироблених для власного кінцевого споживання.

Особливим елементом є умовно обчислена вартість проживання у власному житлі.

Не входять до складу кінцевого споживання товари, придбані домашніми господарствами для виробничих потреб, придбання будинків, квартир та цінностей.

Витрати органів державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні. Індивідуальні послуги органів державного управління споживаються безпосередньо домашніми господарствами. Існують також державні видатки на купівлю товарів для безоплатної або пільгової передачі домашнім господарствам (транспортні засоби та бензин для інвалідів, підручники, медикаменти, продукти харчування). Колективні послуги надаються суспільству в цілому (забезпечення безпеки і оборони, підтримання законності і правопорядку, здійснення державної політики, наукові дослідження тощо).

Витрати некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, включають вартість неринкових послуг, наданих домашнім господарствам цими організаціями (партії, профспілки, молодіжні, жіночі, релігійні та доброчинні організації), а також послуги соціально-культурного характеру, надані підприємствами власним працівникам.

Валове нагромадження основного капіталу - це приріст активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. До його складу включається приріст виробленого основного капіталу, поліпшення існуючого основного капіталу і невироблених активів, витрати щодо передачі права власності. Не входять до нього малоцінні і швидкозношувані предмети, споживчі товари тривалого використання, військова техніка, земля, корисні копалини. Термін «валове» тут і далі означає, що з даного показника не виключено обсяг споживання основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів розраховується як різниця між їх наявністю на кінець та на початок року з урахуванням коригування на зміну цін в умовах інфляції. Матеріальні оборотні кошти включають сировину, матеріали, паливо, корми, насіння, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію та товари для перепродажу.

Чисте придбання цінностей характеризує придбання, за виключенням продажу ювелірних виробів, дорогоцінних каменів, творів мистецтва, які з часом не зменшують своєї вартості.

Валовий внутрішній продукт (III квадрант) відображає утворення первинних доходів, одержаних у результаті безпосередньої участі в процесі виробництва. Не включаються до складу ВВП доходи від власності.

У III квадранті виділяються такі компоненти:

• оплата праці найманих працівників;

• валовий прибуток, змішаний дохід;

• податки (за виключенням субсидій) на виробництво та імпорт.

Оплата праці найманих працівників складається із заробітної плати, фактичних і умовних внесків наймачів на соціальне страхування.

Заробітна плата являє собою винагороду в грошовій та натуральній формі, виплачену за виконану у звітному періоді роботу.

Фактичні внески наймачів на соціальне страхування складаються з внесків до фондів: соціального страхування, пенсійного та фонду сприяння зайнятості. Умовно обчислені внески роботодавець сплачує працівникам безпосередньо у вигляді допомог без залучення спеціальних фондів (вихідна допомога, матеріальна допомога, пенсії та стипендії за рахунок коштів підприємства тощо).

Валовий прибуток відображає первинні доходи, одержані корпораціями в результаті участі в процесі виробництва.

Змішаний дохід відображає первинні доходи некорпоратизованих підприємств, які належать домашнім господарствам.

Податки та субсидії на виробництво та імпорт розподіляються на дві групи: податки та субсидії на продукти, а також інші податки та субсидії, пов'язані з виробництвом.

Податки на продукти сплачуються за одиницю товару (послуги), який було вироблено, продано або імпортовано, пропорційно його (її) кількості або вартості. Це такі податки, як ПДВ, акцизний збір, податки на імпорт тощо.

Відображення ПДВ у ТВВ має деякі особливості. Проміжне споживання оцінюється в цінах придбання без відрахованого ПДВ, включаючи торговельно- транспортні націнки. Виключення становить частина підприємств, для витрат яких відрахування ПДВ не здійснюється (підприємства, які надають неринкові послуги, та підприємства, що належать до сектору домашніх господарств).

У II квадранті ТВВ спожиті товари та послуги оцінюються в цінах придбання з включенням нарахованого ПДВ.

У III квадранті відображається ПДВ на продукцію в сумі, врахованій у ціні придбання кінцевими споживачами.

Інші податки, пов'язані з виробництвом, інституційні одиниці сплачують за участь у процесі виробництва.

Субсидії на продукти інституційна одиниця одержує пропорційно кількості або вартості продукції; вони відображаються зі знаком «мінус».

Інші субсидії, пов'язані з виробництвом, інституційні одиниці одержують у результаті участі у виробництві або за використання окремих факторів виробництва.

Оплата послуг фінансових посередників являє собою різницю між відсотками, які фінансові установи одержали за наданими кредитами та сплатили за депозитами. У ТВВ через неможливість розподілу за видами діяльності цей показник наводиться в проміжному споживанні окремою колонкою по рядку «Фінанси», а при визначенні ВДВ (III квадрант) він показаний зі знаком «мінус».

Контроль засвоєння знань

1. Характеристика активів балансу.

2. Характеристика зобов'язань.

3. Характеристика власного капіталу.

4. Зміни в балансі активів і пасивів.

5. Що відносять до складу вироблених нефінансових активів?

6. Що відносять до складу невироблених нефінансових активів?

7. Що відносять до складу фінансових активів?

8. Склад матеріальних невироблених активів.

9. Склад нематеріальних невироблених активів.