Завдання №3
Побудувати двоїсту задачу. Симплексним методом знайти оптимальний план початкової задачі. Використовуючи першу теорему двоїстості, визначити план другої задачі.
Для перетворення нерівностей в рівності вводимо змінні одиничні матриці х3, х4 і х5. Для розвязку задачі симплексним методом необхідно мати три одиничних матриці при невідємних правих частинах рівнянь. Для отримання одиничної матриці в першій і третій нерівностях вводимо введемо штучні змінну х6 і х7 та отримаємо одиничні матриці А6 і А7. Де
і
В результаті наведених перетворень отримаємо наступну задачу:
У виразі функції величину М вважаємо достатньо великим додатнім числом, оскільки задача розвязується на знаходження мінімального значення функції.
Запишемо задачу у векторній формі:
де
В якості базису вибираємо одиничні вектори А6, А4, А7. Вільні невідомі прирівнюємо нулю . В результаті отримаємо початковий опорний план розширеної задачі
,
якому відповідає розкладення
Для перевірки початкового опорного плану складаємо першу симплексну таблицю (таблиця1) і підраховуємо значення функції і оцінок Маємо:
тобто оскільки М попередньо не фіксовано, то оцінки є лінійними функціями величини М, причому функція складається з двох доданків, одне з яких залежить від М, інше не залежить. Для зручності розрахунків в (F-C) рядок запишемо доданок, незалежний від М, а в (М) рядок - тільки коефіцієнти при М, які і дозволяють порівняти оцінки між собою. Для векторів базису оцінки дорівнюють нулю.
Таблиця1- Перша симплексна таблиця
Базис |
С базису |
А0 |
||||||||
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
х5 |
х6 |
х7 |
||||
х6 |
М |
8 |
1 |
-1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
||
х4 |
0 |
20 |
3 |
4 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
х7 |
М |
6 |
3 |
1 |
0 |
0 |
-1 |
0 |
1 |
|
F-C |
- |
0 |
-5 |
-2 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
М |
- |
14 |
4 |
4 |
-1 |
0 |
-1 |
0 |
0 |
В (М) рядку є додатні оцінки, тому опорний план Х0 не є оптимальним і його можна покращити, включивши в базис вектор, якому відповідає . Оскільки у нас максимальне значення 4 належить двом векторам, то в базис включаємо вектор, якому відповідає мінімальне Сj. Розвязувальним рядком вибирається той, в якому найменше відношення Серед коефіцієнтів розкладання векторів А1 і А2 по базису є додатні, тому хоча б один з векторів існує.. Знайдемо ці значення:
;
Таким чином підтвердилося, що розвязувальним стовпчиком буде другий, і визначилося, що розвязувальним рядком буде перший. Тобто розвязувальний елемент - число 3. Тоді вектор А2 включаємо в базис, а вектор А6 виключаємо з нього.
Складаємо другу симплексну таблицю (таблиця2). При цьому елементи першого (розвязувального) рядка ділимо на 3. Елементи інших рядків визначаємо використовуючи формули повного виключення Йордана-Гауса.
Таблиця2- Друга симплексна таблиця
Базис |
С базису |
А0 |
||||||||
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
х5 |
х6 |
х7 |
||||
х2 |
2 |
2,67 |
0,33 |
1 |
-0,33 |
0 |
0 |
0,33 |
0 |
|
х4 |
0 |
9,33 |
1,67 |
0 |
1,33 |
1 |
0 |
-1,33 |
0 |
|
х7 |
М |
3,33 |
0 |
0,33 |
0 |
-1 |
-0,33 |
1 |
||
F-C |
- |
5,33 |
-4,33 |
0 |
-0,67 |
0 |
0 |
0,67 |
0 |
|
М |
- |
3,33 |
2,67 |
0 |
0,33 |
0 |
-1 |
-1,33 |
0 |
В (М) рядку є додатні оцінки, тому план, зображений в таблиці2 не є оптимальним і його можна покращити, включивши в базис вектор, якому відповідає . Тобто за розвязувальний стовпчик вибираємо перший. Мінімальне відношення
тому розвязувальним рядком є третій. Таким чином розвязувальний елемент - число 2,67. Тоді вектор А1 включаємо в базис, а вектор А7 виключаємо з нього.
Складаємо другу симплексну таблицю (таблиця3). При цьому елементи третього (розвязувального) рядка ділимо на 2,67. Елементи інших рядків визначаємо використовуючи формули повного виключення Йордана-Гауса.
Таблиця3- Третя симплексна таблиця
Базис |
С базису |
А0 |
||||||||
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
х5 |
х6 |
х7 |
||||
х2 |
2 |
2,25 |
0 |
1 |
-0,375 |
0 |
0,125 |
0,375 |
-0,125 |
|
х4 |
0 |
7,25 |
0 |
0 |
1,125 |
1 |
0,625 |
-1,125 |
-0,625 |
|
х1 |
5 |
1,25 |
1 |
0 |
0,125 |
0 |
-0,375 |
-0,125 |
0,375 |
|
F-C |
- |
10,75 |
0 |
0 |
-0,125 |
0 |
-1,625 |
0,125 |
1,625 |
|
М |
- |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
-1 |
-1 |
В результаті проведеної ітерації з базису виключено штучні елементи, тому в рядку (М) всі оцінки, крім оцінки штучного вектору, перетворилися на нуль. Оскільки в рядках (F-C) і (М) не має додатних значень, то знайдене рішення
()
є оптимальним. Функція при цьому
Перевірка
Кожній задачі лінійного програмування можна поставити у відповідність двоїсту задачу. Для цього першим кроком необхідно впорядкувати запис вихідної задачі. Оскільки у нас функція мінімізується, то всі умови-нерівності повинні бути вигляду . Виконання цієї умови досягаємо множенням відповідних умов на (1-). В результаті система обмежень матиме наступний вигляд:
Оскільки вихідна задача є задачею мінімізації, то двоїста буде задачею максимізації. Двоїста задача буде мати три змінні , оскільки вихідна задача має три обмеження. При цьому вектор, отриманий із коефіцієнтів при невідомих цільової функції вихідної задачі , співпадає з вектором констант у правих частинах обмежень двоїстої задачі. Аналогічно повязані між собою вектори, утворені з коефіцієнтів при невідомих цільової функції двоїстої задачі , і константи в правих частинах обмежень вихідної задачі. Кожній змінній двоїстої задачі відповідає і-те обмеження вихідної задачі, і, навпаки, кожній змінній прямої задачі відповідає j-те обмеження двоїстої задачі. Матриця з коефіцієнтів при невідомих двоїстої задачі утворюється транспортуванням матриці А, складеної з коефіцієнтів при невідомих вихідної задачі. Якщо на j-ту змінну вихідної задачі накладена умова невідємності, то j-те обмеження двоїстої задачі буде нерівністю, в іншому випадку j-те обмеження буде рівністю; аналогічно повязані між собою обмеження вихідної задачі і змінні двоїстої.
Складаємо матрицю при невідомих вихідної задачі:
,
тоді матриця при невідомих двоїстої задачі матиме наступний вигляд:
На накладено умову невідємності, тому обмеження двоїстої задачі матимуть вигляд нерівності, а не рівності. Оскільки в початковій задачі всі обмеження мають вигляд нерівності, то накладаємо умови
Враховуючи все наведене, двоїста задача матиме наступний вигляд:
Якщо розглянути першу симплексну таблицю з одиничним додатковим базисом, то можна помітити, що в стовбцях записана вихідна задача, а в рядках - двоїста. Причому оцінками плану вихідної задачі є , а оцінками плану двоїстої задачі - З таблиці3, отриманої в результаті рішення вихідної задачі знаходимо:
- Симплекс-метод розв’язання задачі лінійного програмування.
- Тема лекції: Задача дробово-лінійного програмування
- Тема 8. Задача лінійного програмування та методи її розв’язування
- 1. Сутність і методи лінійного програмування
- 59. Суть алгоритму графічного методу розв’язання задач лінійного програмування.
- Тема 2. Графічний метод та симплекс метод розв’язування задач лінійного програмування
- 21 .Алгоритм симплексного методу для задач лінійного програмування.
- 29. Властивості розв’язків задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація задач лінійного програмування.
- 31. Приведення задачі дробово-лінійного програмування до оптимізаційної задачі лінійного програмування.