4.4 Юліанський період і юліанські дні

Відомо, що в астрономічних каталогах чи щорічниках координати світил задаються на певний момент часу, тобто на певну епоху. В наш час такою епохою є юліанська стандартна епоха J 2000.0, яка відповідає даті 2000 рік, січень 1.5, що відповідає юліанській даті JD 2451545.0.

Що означають всі ці цифри і позначення?

В ХVІ столітті лондонський професор Йосиф Скалігер запропонував впорядковану систему обліку часу, яку в честь свого батька Юлія назвав юліанською. Суть її полягала в тому, щоб кількість повних середніх діб рахувати від певного початку до середнього полудня певної дати. Ці інтервали часу від полудня і до полудня дістали назву юліанських днів. Початок кожного юліанського року співпадає з полуднем першого січня відповідного року. В астрономічному записі це, наприклад, 2005, січень 1.5.

Загальний початок обліку юліанських днів, тобто юліанський період, Салігер отримав, виходячи із таких складових:

1) період в 28 років, по завершенні якого повторюється розподіл днів тижня по відповідних днях року, так званий цикл Сонця;

2) період в 19 років, по завершенні якого повторюються фази Місяця по відповідних днях року, так званий Метонів цикл;

3) період в 15 років, що відповідав певним положенням римського права.

Якщо ці періоди перемножити(28х19х15=7980), отримаємо число 7980 років, яке дістало назву юліанського періоду.

Скалігер розрахував, що початок всіх цих періодів припав на одну дату 1-го січня 4713 року до нашої ери, або за астрономічним обліком на – 4712, січень 1.5. Ця дата і є початком обліку юліанських днів і юліанських століть.

Відомо, що юліанський рік складається з 365.25 середніх діб, юліанське сторіччя – з 36525 середніх діб.

Розрахунок проміжку часу між моментом спостереження, наприклад, полудень 15 серпня 2005 року, і стандартною епохою здійснюється за такою схемою.

1 Визначають число юліанських днів, що відповідає заданій даті,