2.1 Правові, економічні і соціальні основи охорони праці

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, насамперед Міжнародної організації праці (МОП), яка спрямовує свою діяльність на розвиток та забезпечення можливостей населення у отриманні якісних та продуктивних робочих місць в умовах свободи, справедливості, захищеності та поваги до людської гідності. Її головними завданнями є сприяння дотриманню трудових прав, підтримка можливостей гідної зайнятості, покращення соціального захисту та зміцнення діалогу задля вирішення завдань, що виникають у сфері праці. За роки незалежності України її співпраця з МОП відбувалася у рамках понад 20 проектів технічного співробітництва, обєднаних у 3 широкомасштабні програми, найбільшими із яких стали Програми гідної праці, що є частиною UNDAF (Рамкова програма допомоги ООН). Дані програми стали ключовим елементом державної соціальної політики, правил функціонування багатьох організацій профспілок та роботодавців, реформування системи трудового законодавства та соціального забезпечення.

Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень виробничого травматизму та профзахворювань, у тому числі зі смертельними наслідками. Причому це стосується і тих країн, де їм приділяється, підвищена увага. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються питання, повязані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність.

Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праці характеризується такими чинниками:

- безповоротними втратами економіки країни, яких вона зазнає через значну загальну захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності, високі рівні виробничого травматизму, професійної захворюваності;

- незадовільним фінансуванням роботодавцями на підприємствах усіх форм власності заходів з охорони праці;

- розбалансованістю системи управління охороною праці в центральних органах виконавчої влади, обласних і міських держадміністраціях та органах місцевого самоврядування;

- багаторічною практикою приховування значної кількості нещасних випадків на виробництві від розслідування і обліку, або не завжди обєктивну кваліфікацію їх як неповязаних з виробництвом;

- відсутністю обєктивної інформації про реальний стан охорони праці, кількість нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- зруйнованою системою трудової медицини, що вкрай негативно впливає на виявлення профпатології і професійних захворювань на ранніх стадіях, відсутністю ефективної системи медичної та професійної реабілітації працівників (згортання регулярних профілактичних медичних оглядів, загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв), що призводить до погіршення їх здоровя, зниження продуктивності праці, професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.

Національна Стратегія охорони праці спрямована на забезпечення:

- конституційного права працівників на безпечні і здорові умови праці, створення ефективної системи запобігання нещасним випадкам на виробництві і виникненню професійних захворювань;

- зменшення втрат економіки України в результаті виробничого травматизму і професійних захворювань, інвалідизації, внаслідок яких виробництво втрачає професійно підготовлені кадри, створення умов для забезпечення інноваційного розвитку економіки здоровими, продуктивними і професійними робітничими кадрами;

- створення належних гарантій соціального захисту потерпілих на виробництві та сімей загиблих на виробництві.

Відновлення комплексного управління охороною праці неможливе без відновлення вертикалі державних органів управління охороною праці. Для цього необхідно:

- поновити структурні підрозділи у штатах галузевих міністерств, місцевих державних адміністрацій та органах місцевого самоврядування для координації роботи, методичного та інформаційного забезпечення заходів з охорони праці роботодавців, здійснення контролю за їх своєчасністю і повнотою проведення, зокрема за атестацією робочих місць за умовами праці, усуненням або істотним зменшенням негативної дії шкідливих виробничих факторів на робочих місцях;

- регулярно розглядати і оцінювати на засіданнях Рад з безпеки життєдіяльності всіх рівнів стан охорони праці в галузях промисловості, на підприємствах та приймати рішення щодо його поліпшення;

- законодавчо впроваджувати європейські стандарти і вимоги Конвенцій Міжнародної Організації Праці у практику управління охороною праці;

- органам державного управління усіх рівнів реалізовувати політику заохочення роботодавців до організації внутрішнього корпоративного управління охороною праці на підприємствах, в акціонерних товариствах, холдингах та інших субєктах економічної діяльності;

- забезпечити підготовку у вищих навчальних закладах дипломованих спеціалістів з охорони праці, включення відповідних програм до курсу підготовки спеціалістів для галузей народного господарства та післядипломного навчання, затвердження відповідної загальнодержавної програми.

Проведення реформи державного нагляду за станом охорони праці та його ефективне поєднання з контролем профспілок і роботодавців зумовлює перегляд функцій центральних органів виконавчої влади у сфері державного нагляду за охороною праці та приведення їх у відповідність до вимог Конвенцій МОП.

Впровадження загальнодержавної системи запобігання виробничому травматизму і професійним захворюванням полягає у своєчасному виявленні та усуненні причин їх виникнення, а також вживанні відповідних профілактичних заходів, що дозволяє значно знизити рівень економічних втрат підприємств, зберегти здоровя та високу професійну працездатність працівників.

На сьогоднішній день є потреба в побудові сучасної системи реагування на випадки виробничого травматизму і професійного захворювання, яка б забезпечила обєктивне і повне розслідування нещасних випадків на виробництві та унеможливила їх масове приховування від розслідування та обліку.

Зважаючи на зазначену ситуацію, існує гостра необхідність у створенні єдиної державної інформаційної бази з охорони праці, яка б включала дані про виробничий травматизм, професійну захворюваність, атестацію робочих місць за умовами праці, відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, рівні ризику у галузях економічної діяльності, соціально-економічні втрати від виробничого травматизму та професійних захворювань, а також дані про підприємства, що виготовляють засоби індивідуального і колективного захисту, наукові розробки у сфері охорони праці та заклади, які здійснюють такі розробки.

Правове і науково-методичне забезпечення охорони праці потребує:

- встановлення єдиного порядку атестації робочого місця і вдосконалення нормативної бази з її проведення;

- ратифікації Конвенції МОП з питань охорони та гігієни праці;

- організації розробки перспективних науково-дослідних робіт з охорони праці, зокрема з економічних аспектів виробничого травматизму та професійних захворювань, їх економічних наслідків для роботодавців і держави в цілому, розробки методик визначення вартості життя людини з метою розрахунку економічних втрат в результаті загибелі працівника на виробництві;

- створення обласних інформаційно-методичних центрів з охорони праці при обласних державних адміністраціях для надання консультативно-правової допомоги з питань охорони праці профспілковому активу, роботодавцям і працівникам підприємств;

- проведення регулярних наукових досліджень з охорони праці з метою вивчення впливу виробничого травматизму, захворювань і смертності працівників на економіку України;

- забезпечення розробки і реалізації спільних програм з наукового та науково-практичного співробітництва МОЗ з Фондом соціального страхування, обєднаннями роботодавців щодо створення здорових та безпечних умов праці, поліпшення медичного обслуговування працюючих громадян України.