16.5. Знімання ситуації і рельєфу

Знімання кіпрегелем KA-2. За допомогою рейки або рулетки заміряють висоту кіпрегеля, встановленого на мензулі (це віддаль від верху точки закріпленої на місцевості до центру сітки ниток кіпрегеля, або до центру гвинта кремальєри). Висоту заміряють з точністю 0,01м і посилають робітника з рейкою в район знімання місцевості. Робітник при встановленні рейки повинен дотримуватися нормативних віддалей між рейковими точками (пікетами), які наведені в табл. 22.

Примітка: Віддалі від приладу до контурів з нечіткими окресленнями допускається збільшувати в 1,5 раз.

Якщо робітник встановив рейку в потрібному місці, то спостереження виконують у такій послідовності. Направляють зорову трубу кіпрегеля на рейку та точно наводять основну криву на число рівне висоті приладу і. Коли цього числа на рейці не видно із-за будь-яких перешкод, то основну криву наводять на будь-яке число (ділення) рейки v та закріплюють закріпний гвинт труби. Приводять бульбашку циліндричного рівня вертикального круга на середину за допомогою гвинта рівня та знімають відліки за кривою горизонтальних прокладень і кривою перевищень. Результати спостережень записують в журнал. В журнал записують також коефіцієнти кривих горизонтальних прокладень та перевищень. Основну криву наводять на рейку так, щоб її продовження було наведене на і, знімають відлік по кривій D і визначають горизонтальне прокладення за формулою

d= (D - i)xKD>           (150)

де D - відлік за кривою горизонтальних прокладень; і - висота приладу; Kd - коефіцієнт кривої горизонтальних прокладень.

Інколи приходиться визначати відстань за допомогою звичайної сітки ниток. На рис. 98 вона приведена у вигляді коротких штрихів біля вертикальної смужки. їх три: один вище основної кривої Н, другий нижче кривої перевищень K і третій нижче кривої горизонтальних прокладень D. Коефіцієнт віддалеміра між крайніми нитками рівний 100, а між верхньою і середньою - 200.

При наведенні основної кривої на будь-яку висоту v, горизонтальне прокладення обчислюють за формулою

d= (D - v) xKD.          (151)

В залежності від нахилу зорової труби, в полі зору з'являються від одної до трьох кривих перевищень, які мають свої відповідні коефіцієнти -10, -20, -100, +10, +20, +100. Відлік слід брати за будь- якою кривою. Проте перевищення будуть однаковими, якщо використати коефіцієнт відповідної кривої. Перевищення обчислюють при наведенні основної кривої на висоту приладу, за формулою

h = (K - і) х Kh,          (152)

де K - відлік за кривою перевищень; Kh - коефіцієнт кривої перевищень.

При наведенні основної кривої на v, перевищення обчислюють за формулою

h =(K - v) х Kh + і - v.            (153)

При зніманні відліків за кривою перевищень слідкують за знаком при коефіцієнті, тому що від його залежить з яким знаком буде перевищення.

Досвідчені виконавці відліків не беруть за кривими горизонтальних прокладень і перевищень. Вони рахують кількість сантиметрів розміщених між основною кривою та відповідними кривими горизонтальних прокладень або перевищень. Так, якщо кількість сантиметрів (поділок) між основною кривою і кривою горизонтальних прокладень є 25,5 см та коефіцієнт Kd = 100, то віддаль d=25,5 м , а кількість ділень між основною кривою і кривою перевищень є 7,6 см та коефіцієнт Kh = + 10, то перевищення h=+0,76 м. Висота рейкової точки обчислюється за формулою

H=H + h,        (154)

і cm     v^

де H - висота станції.

cm

За допомогою вимірника і лінійки поперечного масштабу відкладають в масштабі віддаль d за напрямком скошеного краю вузької додаткової лінійки кіпрегеля, яка приставлена до точки (станції), а труба наведена на рейкову точку місцевості. На планшеті роблять укол голкою вимірника і в мітку уколу вертикально вставляють гострий кінчик олівця та прокручують його, для того щоб добре було видно точку Справа від точки підписують її висоту так, щоб точка була на проти середини підписаного числа. Всі числа висот підписують орієнтованими на північ. Результати віддалей і перевищень обчислюють з точністю до 0,01 м.

Визначивши планове і висотне положення декількох точок на планшеті, ситуацію і предмети зображують умовними знаками згідно масштабу знімання, викреслюють границі між видами ситуації тощо. Між висотами сусідніх точок виконують інтерполювання та проводять горизонталі. Після цього знову визначають декілька точок і продовжують зображувати ситуацію, предмети та рельєф місцевості. Таким чином після припинення польових робіт отримують топографічний план місцевості на даній станції. В цей час виконують контроль орієнтування мензули.

Після цього переносять мензулу на сусідню станцію і продовжують роботу в тій же послідовності як і на першій станції. При зображенні місцевості на плані дотримуються точності зображення чітких контурів на відкритій території 0,5 мм масштабу плану, а на закритій території 0,7 мм масштабу плану. На забудованій території точність нанесення твердих контурів не повинна перевищувати 0,4 мм масштабу плану

Камеральні роботи при мензульному зніманні зводяться до кінцевого оформлення плану. Після цього виконують зведення рамок суміжних планшетів, приводять їх до єдиного положення. Зображення ситуації і рельєфу на стику суміжних планшетів приводять їх до середнього положення. Відкоректовані плани викреслюють тушшю згідно умовних знаків та розмножують копії на ксероксі, якими користуються конструктори при проектуванні споруд.

Поняття про фотограмметричні знімання місцевості