10.4. Схеми побудови теодолітних мереж

На (рис.67) показаний розімкнутий хід, прив'язаний до пунктів старших класів В і С, а на (рис.68) - замкнутий, який прив'язаний до пункту старшого класу В. Розімкнутий теодолітний хід, який не має прив'язки в кінці ходу, називають висячим. Декілька теодолітних ходів в сукупності можуть утво-рювати мережу.

Рис.67. Розімкнутий теодолітний хід

За точністю державну полігонометрію поділять на чотири класи, мережі згущення полігонометрії - на два розряди. Кути в полігонометрії вимірюють точними теодолітами, а довжини сторін - мірними сталевими або інварними дротами, радіо - та світловіддалемірами.

Ходи, в яких сторони вимірюють мірною стрічкою по землі, а кути - теодолітами з точністю 30" або V, називають теодолітними ходами.

Рис.68. Замкнутий теодолітний хід

Знімальну геодезичну мережу створюють з метою згущення геодезичної планової та висотної основи до щільності, що забезпечує виконання топографічного знімання у відповідному масштабі.

Щільність та розміщення пунктів знімальної основи встановлюють під час проведення рекогностування в залежності від технології робіт, що визначена з дотриманням Інструкцій.

Знімальну мережу розвивають від пунктів державних геодезичних мереж, розрядних мереж згущення і технічного нівелювання.

Пункти знімальної мережі створюють шляхом побудови знімальних мереж тріангуляцій, полюсних мереж, прокладанням теодолітних та мензульних ходів, прямими, оберненими та комбінованими засічками.

Граничні похибки положення пунктів планової знімальної мережі відносно пунктів державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення не повинні перевищувати на відкритій місцевості та на забудованій території 0,2 мм у масштабі плану і 0,3 мм - на місцевості, що закрита деревами та чагарниками.

За стереотопографічного методу знімання розміщення точок геодезичної основи визначається технологією знімання, висотою і масштабом фотографування.

Пункти знімальної основи закріплюють на місцевості центрами тривалого збереження з таким розрахунком, щоб на кожному планшеті було закріплено не менше трьох точок при зніманні в масштабі 1:5000 і двох точок при зніманні в масштабі 1:2000, включаючи пункти державної геодезичної мережі та мережі згущення (якщо замовник у технічних умовах не вимагає більшої щільності закріплення). На території населених пунктів та промислових майданчиків всі точки знімальних мереж і планово-висотні розпізнавальні знаки закріплюють центрами тривалого збереження.

Якщо знімальні мережі є самостійною геодезичною основою, їх закріплюють постійними центрами у тому самому обсязі, що і мережі згущення, але не менше 20% точок знімальної мережі.

Урівнювання знімальної основи виконують спрощеними способами. Обчислення висячих ходів виконують з пунктів опорних геодезичних мереж та точок теодолітних ходів 1 і 2 порядків.

Після побудови на місцевості мережі планового геодезичного обґрунтування переходять до камеральних робіт.

Камеральні роботи виконують всі члени бригади, де оперативно з'ясовуються будь-які питання (рис.69).

В зв'язку з тим, що при будь-яких вимірюваннях виникають випадкові похибки, то в цьому випадку буде розходження, яке називається кутовою нев'язкою ходу. Для розімкнутого ходу вона обчислюється за формулою

fp = Ърв - [а ЛВ - aCD + 1800х n] для правих кутів I = Ърв - [aCD - аАВ + 1800х n] для лівих кутів

де [аАВ - aCD + 1800* n] і [aCD - aAB + 180°* n] - теоретична сума кутів.

Допустиму нев'язку вираховують за формулою

don f p =         ,           (99)

де n - кількість кутів в теодолітному ході.

Якщо нев'язка f буде більше допустимої don f, то потрібно переміряти всі кути. Слід пам'ятати, що при ретельному вимірюванні кутів цей допуск легко досягти. Якщо вважати, що на всіх точках

Рис.69. Бригада виконує камеральні роботи

повороту похибки вимірювання мають приблизно одну і ту же величину, то допустиме рівномірне розподілення кутової нев'язки на всі кути. В цьому випадку до кожного виміряного кута додають поправку, яку обчислюють за формулою

V р = - fp /n.   (100)

і записують в табл.10.

Однак, розподіляють тільки поправки з точністю до 0,1'. Контролем є: сума розподілених поправок повинна дорівнювати нев'язці з оберненим знаком, тобто

Виправлені кути обчислюють за формулою:

За допомогою виправлених кутів повороту обчислюють дирекційні кути сторін теодолітного ходу за формулою

За обчисленими дирекційними кутами і виміряними сторонами (горизонтальні прокладення) в теодолітному ході обчислюють прирости прямокутних координат Ax і Ay за формулою:

Якщо допустити, що крім відомих координат і виміряних кутів повороту також безпомилково є виміряні сторони, то згідно з рис. 67 матимемо:

(105)

де S AX і S AY - суми обчислених приростів координат відповідно AX і Al".

У зв'язку з неминучими похибками лінійних вимірів, в цих рівняннях будуть розходження, які називаються нев'язками в приростах координат теодолітного ходу fx i f , які обчислюють за формулою:

(106)

де SAXt = Xc — Xb і SAYt = Yc — Yb - сума теоретичних

приростів координат. Будь-які похибки обчислюють за правилом: відоме значення відняти теоретичне. Лінійну абсолютну похибку в кінці ходу обчислюють за формулою:

Відносну нев'язку вираховують за формулою:

Допустима відносна нев'язка дорівнює 1:2000.

Нев'язку fx і f не можна розподіляти рівномірно на всі вирахувані прирости координат, тому що в теодолітному ході сторони мають неоднакову довжину і коротка сторона вимірюється з більшою точністю, ніж довша. Тому нев'язки слід розподіляти пропорційно довжинам виміряних сторін. Таким чином, кожний приріст координат Лх і Ау отримує поправки Vx і Vdy, які обчислюють за формулою:

(109)

Обчислені поправки записують в табл. 15 червоним кольором над обчисленими приростами і округленими до 0.01 м.

Контроль

ZVdx =-fx; 2Vdy =-fy.           (110)

Контролем обчислення координат є те, що координати кінцевої точки С повинні співпадати з обчисленими.

Виправлені прирости координат обчислюють за формулою:

Відомість

обчислення прямокутних координат точок розімкнутого теодолітного ходу