7.Розв*язування слар. Формули Крамера .
Метод Крамера (за формулами Крамера) — чисто теоретичний метод, непридатний до практичного використання через обчислювальну складність і малу точність, оскільки вимагає обчислення визначників, а тільки в одному визначнику доданків. Метод Крамера може застосовуватися для матриць 2×2, або, щонайбільше, 3×3.
. Формули Крамера і матричний метод розв'язання систем лінійних рівнянь не мають серйозного практичного застосування, оскільки пов'язані з громіздкими викладками. Практично для вирішення систем лінійних рівнянь найчастіше застосовується метод Гаусса, що складається в послідовному виключенні невідомих за такою схеме.Для того щоб вирішити систему рівнянь
виписують розширену матрицю цієї системи і над рядками цієї матриці виробляють елементарні перетворення, приводячи її до вигляду, коли нижче головної діагоналі, що містить елементи будуть розташовуватися нулі.
Дозволяється:
1) змінювати порядок рядків матриці, що відповідає зміні порядку рівнянь,
2) множити рядки на будь-які відмінні від нуля числа, що відповідає множенню відповідних рівнянь на ці числа,
3) додавати до будь рядку матриці іншу, помножену на відмінне від нуля число , що відповідає додатку до одного рівняння системи іншого, помноженого на число.
За допомогою цих перетворень кожного разу виходить розширена матриця нової системи, равносильной вихідної, тобто такої системи, рішення якої збігається з рішенням вихідної системи.
8.Розв*язування довільних систем лінійних алгебраїчних рівнянь. Метод Гаусса та Джордана-Гаусса.
Метод Гаусса розвязування системи лінійних алгебраїчних рівнянь полягає в послідовному виключенні змінних і перетворенні системи рівнянь до трикутного вигляду.
Метод Жордана-Гаусса використовується для розв'язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь, знаходження оберненої матриці, знаходження координат вектора у заданому базисі, відшукання рангу матриці. Метод є модифікацією методу Гауса. Названий на честь Гауса та німецького математика та геодезиста Вільгельма Йордана
Алгоритм
Обирається перша зліва колонка, що містить хоч одне ненульове значення.
Якщо верхнє число у цій колонці - нуль, то обмінюється увесь перший рядок матриці з іншим рядком матриці, де у цій колонці нема нуля.
Усі елементи першого рядка діляться на верхній елемент обраної колонки.
Від рядків, що залишились, віднімається перший рядок, помножений на перший елемент відповідного рядка, з метою отримання у якості першого елемента кожного рядка (крім першого) нуля.
Далі, повторюємо ці операції із матрицею, отриманою з початкової матриці після викреслювання першого рядка та першого стовпчика.
Після повторення операцій n-1 разів отримаємо верхню трикутну матрицю.
Віднімаємо від передостаннього рядка останній рядок, помножений на відповідний коефіцієнт, щоб у передостанньому рядку залишилась лише 1 на головній діагоналі.
Повторюємо попередній крок для наступних рядків. У результаті отримуємо одиничну матрицю і рішення на місці вільного вектора (над ним необхідно виконувати ті самі перетворення).
Якщо всі вільні члени , система лінійних алгебраїчних рівнянь називається однорідною. Однорідна система має очевидний розв'язок, у якому всі . Цей розв'язок заведено називати тривіальним. Відмінні від тривіального розв'язки існують тільки тоді, коли матриця вироджена.
9.Однорідні системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Загальний та частковий розвязок ФСР. Умови існування нетривіального розвязку однорідної системи.
Система називається однорідною, якщо усі вільні члени дорівнюють
Якщо всі вільні члени , система лінійних алгебраїчних рівнянь називається однорідною. Однорідна система має очевидний розв'язок, у якому всі . Цей розв'язок заведено називати тривіальним. Відмінні від тривіального розв'язки існують тільки тоді, коли матриця вироджена.
Однорідні системи завжди сумісні, оскільки завжди існує так
званий тривіальний розв’язок х1 = х2 =…= хn = 0. Якщо в однорідній
системі кількість лінійно незалежних рівнянь менше кількості невідо-
мих, то така система, крім тривіального розв’язку, має безліч нетриві-
альних розв’язків. Однорідні системи можна розв’язувати методами
Гаусса й Жордана-Гаусса.
10.Лінійна модель Леонтьєва багатогалузевої економіки
Моде́ль міжгалузе́вого бала́нсу Лео́нтьєва, яку також називають моделлю «витрати — випуск» є основою багатьох лінійних моделей виробничого сектора економіки. За неї Василь Леонтьєв в 1973 році отримав нобелівську премію з економіки.
- 2.Визначники n-го порядку. Мінори та алгебраїчні доповнення визначника. Розклад визначника за елементами рядка або стовпця(теорема Лапласа)
- (Розклад за елементами першого рядка); (розклад за елементами другого стовпця).
- Алгоритм знаходження оберненої матриці.
- Властивості оберненої матриці.
- 5.Поняття про систему n-лінійних алгебраїчних рівнянь з m невідомими. Умови сумісності і визначеності слар.
- 6.Розв*язування слар. Метод оберненої матриці.
- Точні методи
- 7.Розв*язування слар. Формули Крамера .
- Міжгалузевий баланс
- Модель Леонтьєва
- 11.Лінійна модель міжнародної торгівлі
- 13.Поняття квадратичної форми. Додатно визначені квадратичні форми. Критерій Сильвестра.
- 14.Поняття канонічного і нормального вигляду квадратичної форми. Методи зведення квадратичної форми до канонічного вигляду.
- 15.Дії над векторами в геометричній формі(додавання векторів та множення вектора на число)
- 16.Лінійна залежність векторів. Теореми про лінійну залежність системи векторів.
- 17.Базис. Розклад вектора за базисом. Ортогональна система векторів.
- Для будь якого вектора (рівність Персеваля)
- Для довільної пари векторів та
- 18.Координати вектора на площині та у просторі.
- 19.Скалярний лобуток векторів, його властивості,геометричний та механічний зміст.
- Властивості
- 21.Мішаний добуток векторів та його властивості
- 22. Пряма, як лінія першого порядку. Загальне рівняння прямої на площині. Дослідження неповного рівняння прямої на площині.
- 23.Параметричні і канонічні рівняння прямої. Параметричне рівняння прямої на площині
- Канонічне рівняння прямої на площині
- 24.Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Рівняння прямої у відрізках на осях.
- 25.Рівння прямої з кутовим коефіцієнтом. Кут між двома прямими. Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих.
- 26.Нормальне рівняння прямої. Відстаня від точки до прямої. Нормальне рівняння прямої
- 27.Загальне р-ня площини:
- 28.Рівняння площини, що проходить через три задані точки. Рівняння площини у відрізках на осях. Рівняння площини, що проходить через три задані точки, які не лежать на одній прямій
- 29.Кут між двома площинами. Умова паралельності і перпендикулярності двох площин.
- 30.Нормальне рівняння площини. Відстань від точки до площини.
- 31.Параметричні і канонічні рівняння прямої у просторі. Рівняння прямої ,що проходить через дві точки.
- 32 . Кут між прямими . Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих у просторі. .
- 34.Криві другого порядку. Рівняння кола.
- 35. Еліпс. Вивід канонічного рівняння еліпса, ексцентриситет та директриси еліпса.
- Директриса та ексцентриситет
- 36. Гіпербола . Вивід канонічного рівняня гіперболи, ексцентриситет , директриси та асимптоти гіперболи. Найпростіші властивості гіперболи
- 37. Парабола. Вивід канонічного рівняння.
- 38.Числова послідовність. Означення границі послідовності. Нескінченно малі та нескінченно великі величини. Зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими величинами.
- 39.Означення границі функції. Односторонні границі. Леми про нескінченно малі величини.
- Односторонні границі. Ліва та права границя функції
- 40. Арифметичні дії над функціями , що мають скінченні границі. Важливі границі.
- 41.Неперевність функції. Арифметичні дії над неперервними функціями. Класифікація розривів функції.
- 2) Неліквідовні розриви поділяються на розриви першого та другого роду.
- 42. Властивості неперервних функцій. Неперервність елементарних функцій.
- 43. Задачі, що приводять до поняття похідної. Означення похідної. Геометричний механічний та економічний зміст похідної.
- 44. Похідні елементарних функцій. Похідна оберненої функції. Таблиця похідних.
- 46. Означення диференціала
- 48. Похідні вищих порядків. Формула Тейлора
- 52. Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину. Асимптоти графіка функції. Загальна схема графіка функції.
- 54. Частинний і повний приріст ф-ції двох змінних. Частинні похідні. Повний диференціал
- 55. Похідні вищих порядків.Теорема про рівність мішаних похідних. Диф вищих порядків.
- 56. Необхідні та достатні умови екстремуму функції багатьох змінних
- 57. Поняття про умовний екстремум. Метод множників Лагранжа.
- 58. Поняття первісної функції і невизначеного інтеграла. Властивості первісних.
- Теорема про множину первісних
- Де f(X) – підінтегральна ф-ія; f(X)dx – підінтегральний вираз; dx – диференціал змінної інтегрування.
- Метод інтегрування частинами
- 61. Інтегрування правильних дробів. Інтегрування раціональних дробів.
- 2) Складна ф-ція f(t)) – визначена і неперервна на відрізку [;], то справедлива формула:
- 63.Задачі, що приводять до поняття про визначений інтеграл. Інтегральні суми Умови існування визначеного інтегралу.
- 64.Властивості визначеного інтегралу. Обчислення визначеного інтегралу. Формула Ньютона - Лейбніца .
- 67.Поняття про диф. Р-ння та його розв язки Диф. Рівняння першого порядку. Загальний розвязок і загальний інтеграл рівняння першого порядку. Задача Коші .Частковий розвязок диф. Рівняння.
- 69.Однорідні відносно змінних диф рівняння першого порядку.
- 72.Лінійні диф рівняння другого порядку.
- 76.Числовий ряд та його збіжність. Необхідна умова збіжності ряду. Ряди з додатними членами. Теорема порівняння рядів.
- 1) Ознака порівняння рядів.
- 79.Степеневі ряди. Теорема Абеля. Радіус та інтервали збіжності степеневого ряду.