logo
MVM_1__40

16. Методика вивчення теми «Тіла обертання».

Цією темою завершується вивчення власти­востей фігур у просторі. Вивчення учнями тіл обертання має не тільки загальноосвітнє, а й практичне значення, оскільки їх форми мають деталі багатьох машин, приладів, архітектурні споруди, речі побуту, наприклад гончарні вироби.

Основна мета вивчення теми - ввести означення кожного з тіл обертання, спираючись на уявлення, одержані про них при ви­вченні математики, креслення, трудового навчання, навчити зоб­ражувати їх на площині, довести теореми про властивості тіл обер­тання та навчити застосовувати ці властивості при розв'язуванні задач.

Учні повинні володіти поняттями про тіла і поверхні обер­тання, зображувати їх і застосовувати властивості для розв'язу­вання задач.

В переважній більшості шкіль­них підручників і посібників, йдеться про тіла обертання і відпо­відні їм поверхні: циліндр - поверхня циліндра, конус - поверхня конуса, куля - сфера. Традиційно тіла обертання і відповідні їм поверхні вивчаються після многогранників. В цьому разі викори­стовується відоме учням на наочному рівні поняття «тіло», а по­слідовність вивчення окремих тіл обертання відповідає прийнятій послідовності вивчення многогранників: призма, піраміда, пра­вильний многогранник - циліндр, конус, куля.

При вивченні кожного з тіл обертання корисно зразу ж дати учням правила-орієнтири їх зображення. Виконання рисунка циліндра не викликає в учнів особливих труднощів, і все ж варто запропонувати їм таке правило-орієнтир: 1) побудувати прямокутник - осьовий переріз циліндра, в якому нижню основу зобразити штриховою лінією; 2) беручи верхню і нижню основи прямокутника за діаметри основ циліндра, намалювати рівні еліп­си, при цьому в нижній основі частину еліпса, яку не видно, зобразити штриховою лінією.

Зображуючи конус, треба враховувати, що наочний рисунок можна дістати тоді, коли основу конуса зображено у вигляді еліп­са. Однак це означає, що в оригіналі висота конуса нахилена під кутом до горизонтальної площини, і тому більшу частину поверх­ні конуса видно. Щоб показати це на рисунку, твірні, що від­окремлюють ту частину поверхні конуса, яку видно, від тієї, якої не видно, треба провести відповідним чином. Правило-орієнтир у цьому випадку може бути таким: 1) спочатку провести діаметр основи конуса штриховою лінією, а потім з його сере­дини О провести перпендикуляр - висоту конуса; позначити на проведеному перпендикулярні вершину конуса; 2) зобразити в основі еліпс, провівши штриховою лінією його невидиму час­тину; 3) провести діаметр АС приблизно під кутом 10° до горизон­тального діаметра; точку А взяти за точку дотику твірної конуса; 4) провести твірну SA і симетрично до неї стосовно висоти SO - твірну SВ. Якщо треба зобразити осьовий переріз конуса, то можна провести твірну SС, яку видно. Тоді SАС- зображення осьово­го перерізу.

Наочним в ортогональній проекції є таке зображення кулі, в якому великий круг або будь-який переріз кулі горизонтальною площиною є еліпсом. Таке зображення можна дістати, коли вер­тикальний діаметр кулі нахилений під певним кутом до горизон­тальної площини. В цьому разі верхній кінець його зобразиться точкою Н, розміщеною нижче від кола, що відокремлює видиму частину поверхні кулі від невидимої, а нижній кінець - вище цього кола. Очевидно, що при такому зображенні більшу частину верхньої півсфери видно, а нижньої - не видно.