16. Методика вивчення теми «Тіла обертання».
Цією темою завершується вивчення властивостей фігур у просторі. Вивчення учнями тіл обертання має не тільки загальноосвітнє, а й практичне значення, оскільки їх форми мають деталі багатьох машин, приладів, архітектурні споруди, речі побуту, наприклад гончарні вироби.
Основна мета вивчення теми - ввести означення кожного з тіл обертання, спираючись на уявлення, одержані про них при вивченні математики, креслення, трудового навчання, навчити зображувати їх на площині, довести теореми про властивості тіл обертання та навчити застосовувати ці властивості при розв'язуванні задач.
Учні повинні володіти поняттями про тіла і поверхні обертання, зображувати їх і застосовувати властивості для розв'язування задач.
В переважній більшості шкільних підручників і посібників, йдеться про тіла обертання і відповідні їм поверхні: циліндр - поверхня циліндра, конус - поверхня конуса, куля - сфера. Традиційно тіла обертання і відповідні їм поверхні вивчаються після многогранників. В цьому разі використовується відоме учням на наочному рівні поняття «тіло», а послідовність вивчення окремих тіл обертання відповідає прийнятій послідовності вивчення многогранників: призма, піраміда, правильний многогранник - циліндр, конус, куля.
При вивченні кожного з тіл обертання корисно зразу ж дати учням правила-орієнтири їх зображення. Виконання рисунка циліндра не викликає в учнів особливих труднощів, і все ж варто запропонувати їм таке правило-орієнтир: 1) побудувати прямокутник - осьовий переріз циліндра, в якому нижню основу зобразити штриховою лінією; 2) беручи верхню і нижню основи прямокутника за діаметри основ циліндра, намалювати рівні еліпси, при цьому в нижній основі частину еліпса, яку не видно, зобразити штриховою лінією.
Зображуючи конус, треба враховувати, що наочний рисунок можна дістати тоді, коли основу конуса зображено у вигляді еліпса. Однак це означає, що в оригіналі висота конуса нахилена під кутом до горизонтальної площини, і тому більшу частину поверхні конуса видно. Щоб показати це на рисунку, твірні, що відокремлюють ту частину поверхні конуса, яку видно, від тієї, якої не видно, треба провести відповідним чином. Правило-орієнтир у цьому випадку може бути таким: 1) спочатку провести діаметр основи конуса штриховою лінією, а потім з його середини О провести перпендикуляр - висоту конуса; позначити на проведеному перпендикулярні вершину конуса; 2) зобразити в основі еліпс, провівши штриховою лінією його невидиму частину; 3) провести діаметр АС приблизно під кутом 10° до горизонтального діаметра; точку А взяти за точку дотику твірної конуса; 4) провести твірну SA і симетрично до неї стосовно висоти SO - твірну SВ. Якщо треба зобразити осьовий переріз конуса, то можна провести твірну SС, яку видно. Тоді SАС- зображення осьового перерізу.
Наочним в ортогональній проекції є таке зображення кулі, в якому великий круг або будь-який переріз кулі горизонтальною площиною є еліпсом. Таке зображення можна дістати, коли вертикальний діаметр кулі нахилений під певним кутом до горизонтальної площини. В цьому разі верхній кінець його зобразиться точкою Н, розміщеною нижче від кола, що відокремлює видиму частину поверхні кулі від невидимої, а нижній кінець - вище цього кола. Очевидно, що при такому зображенні більшу частину верхньої півсфери видно, а нижньої - не видно.
- 1. Методика проведення позакласної роботи з математики. Питання методики поглибленого вивчення математики.
- 2. Рівняння і нерівності в основній школі і методика їх вивчення.
- 3. Функції в курсі алгебри основної школи. Методика введення поняття функції. Підібрати задачі практичного змісту, які приводять до поняття функції
- 4. Методика вивчення показникової, логарифмічної і степеневої функцій.
- 5. Методика вивчення числових систем. Проценти.
- 8. Вивчення алгебраїчних виразів і їх тотожніх перетворень в шкільному курсі математики.
- 9. Методика вивчення тригонометричних рівнянь і нерівностей.
- 10. Методика вивчення і застосування похідної в шкільному курсі математики.
- 11. Методика вивчення показникових рівнянь і нерівностей.
- 12. Координати і вектори на площині і в просторі. Застосування до розв’язування задач.
- 13. Алгоритмічний підхід у навчанні математики, його позитивні і негативні сторони.
- 14. Теореми, способи доведення теорем. Методика навчання учнів доведенню математичних тверджень.
- 15. Означення математичних понять. Види означень. Логічні помилки в означеннях понять.
- 16. Методика вивчення теми «Тіла обертання».
- 17. Методика вивчення теми «многогранники».
- 18. Задачі в навчанні математиці. Методика розв’язування математичних задач.
- 19. Методика введення первісної (поняття) та її застосування в шкільному курсі математики.
- 20. Об’єми і площі поверхонь геометричних тіл. Методика вивчення.
- 22. Аналіз програм з математики зош. Проблема досягнення обов’язкових результатів навчання.
- 23. Геометричні величини(довжини, кутові величини, площі), методика їх вивчення.
- 24. Методичні особливості вивчення теми «коло і круг».
- 30. Методика вивчення теми «Подібність фігур».