2.Області застосування критеріїв ризику

Розглянемо області застосування критеріїв ризику.

Критерій ймовірності ризику визначає очікувану величину втрат, тобто має цілком відчутну фізичну інтерпретацію, тому використовується як головна оцінка в банківських і багатьох інших операціях.

Дисперсний критерій також визначає очікувану величину втрат, а також можливий розкид цих втрат залежно від події, що відбулася. Тому доцільно ускладнювати застосування дисперсного критерію шляхом розбиття множинуі прогнозованих результатів на дві або більш області, ранжирувані по рівню очікуваних збитків або відокремлювати "найзбитковіші результати" і розглядати їх окремо.

Облік часовового чинника двох розглянутих критеріїв набагато збільшує корисність їх застосування і об'єктивність досліджень, оскільки часововий вплив може в корінні змінити результат оцінки ризикованої операції.

Так, наприклад, рівень ймовірності Р=0,01-0,05 для короткочасних операцій (до одного місяця) або невідчутний, або мало відчутний (правило трьох сигм). У теж час для середньострокових і довгострокових операцій (3 і більше року) він може привести до критичного або навіть катастрофічного рівня ризику. Тому застосування ймовірність-часовового і дисперсно-часовового критеріїв не тільки підвищує надійність використовування результатів дослідження ризику, але і дозволяє обґрунтувати допуски на часовові параметри операцій, а також об'єктивно визначати такі характеристики, як нормативи премії за ризик при інвестуванні і страхуванні.

Будь-яка ризикована операція (а в умовах ринку безризикових операцій не буває) відбувається в часі. Тому не використовувати часовові залежності критеріїв ризику можливо тільки у разі малоризикових короткострокових операцій і малих інтервалів часу, тому чинник часу недозволенно усувати з розгляду без достатньо серйозного обґрунтування.

Коефіцієнт чутливості σ визначає співвідношення середньо ринкового рівня ризику і ризику конкретного активу. Тому цей критерій корисний не тільки для оцінки конкретного активу, але і для порівняльної оцінки активів між собою і відносно ринку.

Критерій оцінки на основі нерівності Чебишева дозволяє встановити чисельне співвідношення між значенням ймовірності здійснення ризикованої події і величиною відхилення випадкової величини від її математичного очікування. При цьому, нерівність Чебишева дозволяє встановити верхню оцінку величини відхилення.

Для реального закону розподілу величина відхилення характеризується меншою вірогідністю. Так для нормального розподілу ймовірність відхилення на величину 3у – 0,003 ( по нерівності Чебишева 1/9).

Істотна невизначеність, супроводжуюча всі процеси в економіці, робить ризик неодмінним атрибутом будь-якого об'єктивного процесу, тому ігнорувати ризик безрозсудно і небезпечно.

У зв'язку з цим можна зробити наступні висновки:

1.Ризик об'єктивно існує при виконанні будь-якого процесу в економіці.

2.Ігнорувати ризик не можна, але управляти ним можна і потрібно. Ступінь участі в управлінні ризиком визначається з урахуванням схильності менеджера або несхильності до ризику. При цьому розрізняються особи: несхильні до ризику, нейтральні і схильні до ризику.

Оцінка ризику повинна виробляється з позицій обліку корисності, тому до критерію оцінки ризику необхідно пред'явити наступні вимоги:

• критерій ризику повинен бути об'єктивним, адекватно визначати корисність управління ризиком;

• критерій ризику повинен бути критичним до основних характеристик, що визначають рівень ризику втрат (корисність, стабільність, динаміка, розмір очікуваних втрат);

• критерії 3 і 4-го вигляду специфічні, найбільшою універсальністю володіють перші два види критеріїв з урахуванням часовового чинника.

Оцінка ризику повинна виробляється безперервно під час дослідження об'єкту або процесу, оскільки характеристики ризику залежать від зовнішніх умов і можуть змінюватися. Для цієї мети широке застосування знаходять методи моніторингу або контролінга.

Лекція 4

Розподіл банківських ресурсів в часі

і з урахуванням ризику

Питання лекції:

1.Загальні положення за поданням фінансових ресурсів.

2.Властивості аддитивності в операціях з фінансовими ресурсами.

3.Схеми (моделі) визначення ефективності використовування фінансових ресурсів.

4.Оптимізація розподілу інвестицій (модель В).

5.Динамічна модель розподілу ресурсів (модель Д).

6.Визначення ефективності інвестування.

Література: [2, 3, 8].