1.Використовувані кількісні оцінки рівня ризику

У основі формування і застосування будь-якого критерію оцінки ефективності методу, алгоритму, операції лежить ефект корисності [12]. Розрізняють якісні (порядкові) і кількісні (кардинальні) оцінки корисності. Переважнішими як для використовування, так і для ступеня оцінки є кількісні оцінки. Критерії ризику досить детально розглянуті в [8,12]. Перерахуємо їх:

1.І ймовірність-часового критерій ймовірності;

2.Дисперсний і дисперсно-часовий критерій;

3.Бета критерій.

4.Критерій на основі нерівності Чебишева.

Кожний з чотирьох видів критеріїв заснований на використовуванні властивостей прояву ризику, але всі вони відображають невизначеність і наявну інформацію про ступінь цієї невизначеності для конкретної системи, процесу, явища. В той же час кожен критерій має специфічні особливості, що характеризують ризик, і ці особливості визначають привабливість (корисність) вибору конкретного критерію при дослідженні конкретного об'єкту.

Перші два види оцінок сформульовані по однослівній і двусловній формі. Таке уявлення має серйозне обґрунтування: у двусловному варіанті перше слово означає властивість події ймовірності, лежаче в основі прояву ризику, який досліджується (ймовірність або дисперсія). Вимірювання цієї властивості і визначає оцінку ризику. У однослівному варіанті властивість вимірюється в статиці поведінки досліджуваного об'єкту, в двусловному варіанті властивість розглядається як функція часу, що дозволяє визначити ризик в динаміці поведінки об'єкту. Перераховані чотири види критеріїв можна назвати первинними або атомарними, оскільки на їх основі формуються похідні критерії, що мають певне фізичне тлумачення в термінах очікуваних доходів або рівня збитковості ризикованих операцій. Похідні критерії формуються на основі Байесова або ігрового підходу або як величина гарантованого порогу. У цьому значенні слід зазначити критерії ранжирування рівня ризику: допустимий, критичний, катастрофічний рівні ризику, і ці рівні специфічні для кожного об'єкту ризику.