11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
Означення: Визначником матриці n-ого порядку називається алгебраїчна сума n! доданків, кожен з яких є добутком n елементів взятих по одному і тільки одному разу і кожний доданок входить із знаком -1 в степені t, де t число інверсій підстановки складеної із символів доданка. .
Основними властивостями визначників є:
1. Якщо у визначнику поміняти місцями рядки і стовпці, то визначник від того не зміниться.
Доведення: випишемо один із доданків визначника: .
Побудуємо
, який відповідає Т. У Т елементи беруться із різних рядків і різних стовпців, але у Т1 елементи також будуть належати.
Підстановки А і А1 різні, але число інверсій символів одинакові. Значить t = t1. Отже Т1 буде одним із доданків визначника . Провівши такі міркування для всіх n! доданків визначника і просумувавши їх завершуємо доведення властивості.
2. Якщо кожний елемент одного з рядків визначника = 0, то визначник також дорівнює 0.
Доведення: Кожний з n! доданків визначника містить множником, елемент того рядка, який складається з нулів, а значить кожний з n! доданків дорівнює 0.
2/. Якщо у визначнику n-ого порядку всі елементи одного із стовпців = 0, то визначник = 0.
3. Якщо кожний елемент одного з рядків містить множником число m, то його можна можна винести за знак визначника.
Доведення: Згідно означення визначника кожний з n! доданків містить множником число m, яке можна винести за дужки.
3/. Якщо кожний елемент одного з стовпців містить множником число m, то його можна можна винести за знак визначника.
4. Якщо у визначнику поміняти місцями будь-які два рядки, то знак визначника зміниться на протилежний.
Доведення: Випишемо будь-який доданок визначника . поміняємо у визначнику перші два рядки: .
Покажемо, що 1 = - . Розглянемо вираз: Очевидно, що елементи добутку Т1 взяті по одному разу з різних рядків і стовпців з визначника, значить такий самий добуток елементів є у доданку Т. Складемо підстановку індексів для А1. . Підстановка А1 відрізняється від підстановки А. А друга перестановка А1 співпадає з другою перестановкою підстановки 2. Ми знаємо, що кожна транспозиція змінює парність перестановки, значить , таким чином ми отримаємо що Т1= Т. Провівши такі міркування для всіх n! доданків, додавши їх отримаємо, що 1 = .
4/. Якщо у визначнику поміняти місцями будь-які два стовпці, то знак визначника зміниться на протилежний.
5. Якщо визначник має два однакових рядки, то він = 0.
Доведення: Розглянемо визначник і визначник в якому порівняно з визначником і t-рядок , і k-рядок. А якщо у визначнику 1 поміняти місцями t і k рядки, то з однієї сторони ми отримаємо визначник , а з другої сторони згідно властивості 4 він поміняє знак на протилежний. Отримали
= - ; 2 = 0; = 0.
5/. Якщо визначник має два однакових стовпці, то він = 0.
6. Якщо у визначнику всі елементи одного із стовпців є сумою двох доданків, то визначник дорівнює сумі двох визначників.
Нехай перший стовпець є сумою двох доданків
Доведення: За означенням визначника , то є
6/. Якщо у визначнику всі елементи одного із стовпців є сумою двох доданків, то визначник дорівнює сумі двох визначників.
7. Якщо визначник має два пропорціональних рядки, то він дорівнює 0.
Доведення: Нехай другий рядок пропорціональний першому рядку і m коефіцієнт пропорційності. Згідно властивості 3 m можна винести за знак визначника, то згідно властивості 5 визначник дорівнює 0.
7/. Якщо визначник має два пропорціональних стовпці, то він дорівнює 0.
8. Якщо до елементів i-ого рядка додати елементи k-ого рядка помножене на те саме не нульове число m, то визначник від того не зміниться.
8/. Якщо до елементів i-ого стовпця додати елементи k-ого стовпця помножене на те саме не нульове число m, то визначник від того не зміниться.
9. Якщо до будь-якого рядка додати лінійну комбінацію інших рядків, то від того визначник не зміниться.
9/. Якщо до будь-якого стовпця додати лінійну комбінацію інших стовпців, то від того визначник не зміниться.
10. Якщо один із рядків є лінійною комбінацією інших рядків, то визначник дорівнює 0.
10/. Якщо один із стовпців є лінійною комбінацією інших стовпців, то визначник дорівнює 0.
11. Якщо у визначнику всі елементи і-ого рядка дорівнюють 0 крім air, то визначник дорівнює добутку ненульового елемента на його алгебраїчне доповнення.
12. Визначник дорівнює сумі добутків елементів будь-якого рядка на їх алгебраїчні доповнення.
13. Лема: Сума добутку елементів k-ого стовпця на алгебраїчне доповнення r-ого стовпця дорівнює 0.
13/. Сума добутку елементів r-ого рядка на алгебраїчне доповнення n-ого рядка дорівнює 0.
Теорема: Для того, щоб визначник дорівнював 0, необхідно і достатньо, щоб його рядки(стовпці)були лінійно-залежними.
Необхідність: задано, що визначник дорівнює 0, потрібно довести, що його рядки(стовпці) лінійно-залежні. Так як визначник =0, то це означає, що або один з рядків(стовпців) складається з нулів, а значить ранг матриці відповідного визначника менше за n, тобто його рядки(стовпці)лінійно-залежні, або визначник має два однакових рядки(стовпці), це означає, що вони лінійно-залежні.
Достатність: задано, що рядки(стовпці) лінійно-залежні, довести, що визначник дорівнює 0. Якщо рядки(стовпці) лінійно-залежні, то принаймні один з рядків(стовпців) є лінійною комбінацією інших, тобто використовуючи властивості визначників, ми можемо перетворити його так, щоб всі елементи принаймні одного з рядків(стовпців) = 0.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1. Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Розбиття на класи. Фактор-множина.
- 2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
- 3.Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- 4. Підгрупи. Означення та критерій. Ізоморфізм та гомоморфізм груп, властивості.
- 5.Кільце. Підкільце. Приклади кілець. Найпростіші власт. Кілець. Ізоморфізми та гомоморфізми к-ць.
- 6. Поле. Підполе. Приклади. Основні властивості полів. Поле дійсних чисел.
- 7.Поле комплексних чисел. Алгебраїчна та тригонометрична форма.
- 8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
- 9. Арифметичний n-вимірний векторний простір. Лінійна залежність і лін. Незал. Множини векторів. Ранг і базис скінченної множини векторів.
- 11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
- 12. Знаходження оберненої матриці за допомогою елементарних перетворень та за допомогою алгебраїчних доповнень. Розв’язування матричним способом системи лінійних рівнянь.
- 13. Теорема Крамера.
- 14. Фундаментальна система розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь. Теорема про існування фундаментальної системи розв’язків.
- 16.Базис і розмірність скінченно вимірного векторного простору. Ізоморфізм векторних просторів.
- 17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
- 18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
- 19.Теорема про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Нсд і нск двох чисел і зв’язок між ними. Алгоритм Евкліда.
- 20. Прості числа. Нескінченність множини простих чисел. Основна теорема арифметики. Застосування канонічного розкладу чисел до знаходження нсд і нск.
- 22. Лінійні порівняння з однією змінною. Теорема про число розв’язків. Метод розв’язування лінійних порівнянь.
- 23.Застосування теорії порівнянь до виведення ознак подібності.
- 25. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею. Нсд двох многочленів. Алгоритм Евкліда.
- 26. Факторіальні кільця. Факторіальність кільця многочленів над полем.
- 27. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочленна над полем комплексних чисел та його єдиність.
- 28. Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Спряженість уявних коренів таких многочленів. Незвідні над полем дійсних чисел многочлени та канонічний розклад многочленів над полем дійсних чисел.
- 30. Будова простого розширення числового поля. Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу.