2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
Озн. Непорожня множина N, в якій для деяких елементів а і b існує відношення порядку “b слідує безпосередньо з а” і яке задовільняє такі аксіоми:
1) існує елемент е (одиниця), який не слідує безпосередньо за жодним іншим елементом;
2) для кожного елемента а існує і при тому лише один елемент - a, який слідує безпосередньо за а;
3) будь-який елемент, крім е, безпосередньо слідує за одним і тільки одним елементом;
4) якщо множина N має такі властивості:
а) еN;
б) якщо аN, то й aN,
то вона містить усі свої елементи, називається множиною натуральних чисел, а самі елементи множини N називаються натуральними числами. Очевидно, що множина чисел 1, 2, 3, …, які ми інтуїтивно засвоїмо в школі, задовольняють вимогам аксіоми Пеано.
Особлива роль належить четвертій аксіомі, бо вона є формально-логічною основою для доведення методом математичної індукції. На практиці аксіому 4 (її називають ще аксіомою індукції) використовують у формі принципу повної математичної індукції.
Т. 1. Якщо твердження Т, що містить натуральне число n, істине при n=1 і із істинності Т при n випливає його істинність при n+1, то воно істинне для всіх натуральних чисел. Дов.. Позначимо через N множину натуральних чисел, для яких твердження Т істинне. Тоді 1N, бо для n=1 твердження Т доведено. Нехай nN, тобто твердження т істинне для n. Тоді nN, бо за теоремою, якщо Т істинне для n, то воно буде істинне і для n. Згідно з аксіомою 4 множина N збігається з множиною всіх натуральних чисел, тобто Т істинне для всіх натуральних чисел.
В багатьох випадках використовують інші форми принципу повної математичної індукції.
Т. 2. Якщо про деяке твердження Т відомо, що воно істинне для деякого натурального числа n і з припущенням, що Т істинне для натурального числа mn випливає, що воно істинне для m, тоді Т істинне для всіх натуральних чисел mn.
Т. 3. Якщо про деяке твердження відомо, що воно істинне при n=1 і з припущення, що Т істинне для всіх натуральних менших n(n1) випливає, що воно істинне для n, то Т істинне для всіх натуральних чисел.
Т.4. Якщо твердження Т істинне при к1 і з того, що воно істинне для всіх кmn випливає, що воно істинне для n, то твердження Т істинне для будь-якого числа ак.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1. Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Розбиття на класи. Фактор-множина.
- 2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
- 3.Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- 4. Підгрупи. Означення та критерій. Ізоморфізм та гомоморфізм груп, властивості.
- 5.Кільце. Підкільце. Приклади кілець. Найпростіші власт. Кілець. Ізоморфізми та гомоморфізми к-ць.
- 6. Поле. Підполе. Приклади. Основні властивості полів. Поле дійсних чисел.
- 7.Поле комплексних чисел. Алгебраїчна та тригонометрична форма.
- 8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
- 9. Арифметичний n-вимірний векторний простір. Лінійна залежність і лін. Незал. Множини векторів. Ранг і базис скінченної множини векторів.
- 11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
- 12. Знаходження оберненої матриці за допомогою елементарних перетворень та за допомогою алгебраїчних доповнень. Розв’язування матричним способом системи лінійних рівнянь.
- 13. Теорема Крамера.
- 14. Фундаментальна система розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь. Теорема про існування фундаментальної системи розв’язків.
- 16.Базис і розмірність скінченно вимірного векторного простору. Ізоморфізм векторних просторів.
- 17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
- 18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
- 19.Теорема про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Нсд і нск двох чисел і зв’язок між ними. Алгоритм Евкліда.
- 20. Прості числа. Нескінченність множини простих чисел. Основна теорема арифметики. Застосування канонічного розкладу чисел до знаходження нсд і нск.
- 22. Лінійні порівняння з однією змінною. Теорема про число розв’язків. Метод розв’язування лінійних порівнянь.
- 23.Застосування теорії порівнянь до виведення ознак подібності.
- 25. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею. Нсд двох многочленів. Алгоритм Евкліда.
- 26. Факторіальні кільця. Факторіальність кільця многочленів над полем.
- 27. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочленна над полем комплексних чисел та його єдиність.
- 28. Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Спряженість уявних коренів таких многочленів. Незвідні над полем дійсних чисел многочлени та канонічний розклад многочленів над полем дійсних чисел.
- 30. Будова простого розширення числового поля. Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу.