8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
Озн.1Лінійною неоднорідною сист. рівнянь, яка містить m рівнянь і n невідомих називається:
Вваж. всі ці величини дійсн. числами. Якщо всі вільні чл. =0, то сист. р-нь наз. однорідною лінійною системою рівнянь.
Озн2. ā(1,2,…,n) наз. розв. лінійної неоднор. сист. р-нь (1), якщо при підстановці його компонент замість невідомих кожне з рівнянь перетвор. в істинну числову рівність.
Озн3. Система (1) називається сумісною, якщо вона має хоч би один розв’язок.
Озн4. Сист. рівнянь називається несумісною, якщо множина її розв. порожня. Розв’язати сист. рівнянь (1) означає або знайти всі її розв. або довести, що система (1) не має розв’язків. Сумісна сист. рівнянь має або один розв’язок або безліч розв.
(2) (āі, )= , i= це векторно-скалярний запис системи рівнянь.
(3) х1 +х2 +…+хn = . Це векторний запис системи рівнянь.
(4) АХ=В це матрична форма запису системи рівнянь (1).
Озн4. Дві сист. лінійних рівнянь називаються еквівалентними (рівносильними), якщо кожний розв’язок однієї системи рівнянь є розв’язком другої системи рівнянь і навпаки.
Озн 5. Елементарними перетвореннями системи рівнянь називаються на ступні перетворення:
перестановка місцями будь-яких двох рівнянь системи;
множення будь-якого рівняння на відмінне від нуля число;
додавання до обидвох частин одного рівняння відповідних частин другого рівняння, які помножені на відмінне від нуля число.
Елементарні перетворення переводять дану систему рівнянь в еквівалентну систему.
Метод Гауса.
Н ехай в 1-му р-ні коефіцієнт а110 (якщо це не так, то поміняємо місцями доданки лівої частини і проведемо аналогічні міркування). Перетворимо систему рівнянь (1), виключивши змінну х1 з усіх рівнянь, крім 1-го. Для цього помножимо обидві частини 1-го р-ня на –а21/a11 і до 2-го р-ня додаємо перетворене 1-ше, 1-ше р-ня помножимо на –a31/a11 і до 3-го р-ня додамо перетворене 1-ше і т.д, помножимо 1-ше р-ня на –aml/a11 і до m-го р-ня додамо перетворене перше рівняння. В результаті отримаємо (5)
Тут коефіцієнти аij та вільні члени bi вирази коефіцієнтів та вільних членів, які отримані після виконаних перетворень. (5) очевидно буде еквівалентною системі (1). 1-ше р-ня системи залишаємо без змін. Розглянемо друге, третє і т. д. m-не рівняння. Якщо серед цих рівнянь є такі, що всі коефіцієнти лівої частини та відповідний вільний член = 0, тобто виду 0·х2+0·х3+…+0·хn=0, то ми ці рівняння виключаємо з розгляду. Якщо серед рівнянь є такі, що всі коефіцієнти лівої частини 0, а відповідний вільний член правої частини відмінний від нуля, тобто 0·х2+0·х3+…+0·хn=b, b0, то тим самим ми вже довели, що система рівнянь несумісна. Таким чином, вважаємо, що серед коефіцієнтів aij є відмінні від нуля. Нехай, наприклад a22≠0. Аналогічно до описаних вище перетворень, домножаємо друге рівняння відповідно на -a31/a11, … , - am2/a22 і перетворене друге рівняння додаємо до третього і т. д. m-го рівняння. Отримаємо:
(6)
Система рівнянь (6) еквівалентна до системи рівнянь (5), а значить і до (1). Проводимо знову аналогічні міркування до проведених вище.
Якщо ми отримаємо систему рівнянь коефіцієнти лівої частини нулі, а вільний член є відмінний від нуля, то наша система рівнянь (1) є несумісною.В усіх інших випадках ми отримаємо систему рівнянь виду:
в якій а110, a220, … , 0, 0; km, kn.
Система рівнянь (7) сумісна. Якщо k=n, то система (7) матиме вид
З останнього рівняння визначимо хn. Підставивши його значення в передостаннє рівняння визначимо хn-1. Продовжуючи цей процес ми отримаємо, що система рівнянь (8), а значить і система рівнянь (1) мають єдиний розв’язок.
Якщо kn, то залишимо в кожному рівнянні системи (7) в лівій частині доданки першими k невідомими, а інші – перенесемо в праву частину. Зафіксуємо будь-яким способом невідомі xk+1, … , xn правої частини. Отримуємо конкретні значення для x1, x2,…,xk. Так як фіксувати невідомі xk+1, … , xn можна безліччю способів, то в цьому випадку система рівнянь (7), а значить і (1) має безліч розв’язків.
Зауваж. Застосувавши метод Гауса до однорідної сист. рівяннь, отримуємо, що вона завжди сумісна, бо (0, 0,…, 0) є її розв’язком і має або бещліч розв’язків, або лише нульовий розв’язок.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1. Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Розбиття на класи. Фактор-множина.
- 2. Натуральні числа (аксіоми Пеано). Принцип математичної індукції.
- 3.Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- 4. Підгрупи. Означення та критерій. Ізоморфізм та гомоморфізм груп, властивості.
- 5.Кільце. Підкільце. Приклади кілець. Найпростіші власт. Кілець. Ізоморфізми та гомоморфізми к-ць.
- 6. Поле. Підполе. Приклади. Основні властивості полів. Поле дійсних чисел.
- 7.Поле комплексних чисел. Алгебраїчна та тригонометрична форма.
- 8. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом послідовного виключення невідомих.
- 9. Арифметичний n-вимірний векторний простір. Лінійна залежність і лін. Незал. Множини векторів. Ранг і базис скінченної множини векторів.
- 11. Означення та основні властивості визначників. Необхідна і достатня умова рівності визначника нулеві.
- 12. Знаходження оберненої матриці за допомогою елементарних перетворень та за допомогою алгебраїчних доповнень. Розв’язування матричним способом системи лінійних рівнянь.
- 13. Теорема Крамера.
- 14. Фундаментальна система розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь. Теорема про існування фундаментальної системи розв’язків.
- 16.Базис і розмірність скінченно вимірного векторного простору. Ізоморфізм векторних просторів.
- 17. Лінійні оператори. Власні значення та власні вектори лінійного оператора.(немаєпро лінійні оператори).
- 18. Теорема про зв’язок характеристичних коренів та власних значень лінійного оператора. Зведення матриці до діагонального виду.
- 19.Теорема про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Нсд і нск двох чисел і зв’язок між ними. Алгоритм Евкліда.
- 20. Прості числа. Нескінченність множини простих чисел. Основна теорема арифметики. Застосування канонічного розкладу чисел до знаходження нсд і нск.
- 22. Лінійні порівняння з однією змінною. Теорема про число розв’язків. Метод розв’язування лінійних порівнянь.
- 23.Застосування теорії порівнянь до виведення ознак подібності.
- 25. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею. Нсд двох многочленів. Алгоритм Евкліда.
- 26. Факторіальні кільця. Факторіальність кільця многочленів над полем.
- 27. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочленна над полем комплексних чисел та його єдиність.
- 28. Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Спряженість уявних коренів таких многочленів. Незвідні над полем дійсних чисел многочлени та канонічний розклад многочленів над полем дійсних чисел.
- 30. Будова простого розширення числового поля. Звільнення від ірраціональності в знаменнику дробу.