5. Неперервні функції на відрізках
Теорема 1 (перша теорема Веєрштраса). Якщо функція неперервна на відрізку , то вона обмежена на ньому.
Доведення.
Припустимо супротивне, що функція при необмежена, наприклад, зверху. Це означає, що . Розглянемо послідовність . Ця послідовність обмежена. За лемою Больцано – Веєрштраса, з будь-якої обмеженої послідовності можна вилучити збіжну підпослідовність. Нехай ця збіжна підпослідовність і , причому, очевидно, . Оскільки функція неперервна на відрізку , то за означенням неперервності. З іншого боку, за припущенням , . Ми прийшли до суперечності, значить, функція обмежена на відрізку зверху.
Аналогічно доводиться, що функція обмежена знизу.
Теорема 2 (друга теорема Веєрштраса). Якщо функція неперервна на відрізку , то вона досягає на ньому свого найбільшого і найменшого значень.
Доведення.
Позначимо через , ; скінченні за першою теоремою Веєрштраса. Припустимо, що , . Значить, , .
Розглянемо допоміжну функцію . Очевидно, визначена, неперервна і додатна на . За першою теоремою Веєрштраса вона обмежена зверху, і нехай – яка-небудь верхня межа цієї функції, тобто , . Тоді , , .
Таким чином, число , , яке менше за , є верхньою межею значень функції , що неможливо, оскільки – точна верхня межа значень функції . Одержали суперечність, значить .
Інакше кажучи, точна верхня межа досягається при деякому значенні аргументу, тому точна верхня межа є максимальним елементом множини значень функції або найбільшим її значенням.
Аналогічно доводиться, що досягає на свого найменшого значення.
Теорема 3 (Больцано-Коші). Нехай функція неперервна на відрізку і на кінцях відрізку приймає значення . Тоді для будь-якого , що лежить між і існує така точка , що .
Доведення.
Для визначеності будемо вважати, що , і тоді . Поділимо точкою на два рівних за довжиною відрізки. Тоді, або і шукана точка знайдена, або . В останньому випадку на одному з одержаних відрізків функція на лівому кінці приймає значення менше за , а на правому – більше за .
Позначимо цей відрізок через і знову поділимо його на два рівних за довжиною відрізки і так далі. В результаті або через скінченне число кроків прийдемо до шуканої точки , в якій , або одержимо послідовність вкладених відрізків , довжини яких прямують до нуля і таких, що
.
Нехай – спільна точка для всіх .
Тоді за теоремою про вкладені відрізки .
Тому, в силу неперервності функції , маємо .
З одержимо . Звідси зрозуміло, що .
Зауваження. Ми довели, що неперервна на відрізку функція, приймаючи будь-які два значення, приймає й будь-яке значення, що лежить між ними.
Наслідок 1. Якщо функція неперервна на відрізку і на його кінцях приймає значення різних знаків, то існує хоча б одна точка така, що .
Наслідок 2. Нехай функція неперервна на і , . Тоді функція приймає всі значення з відрізку і тільки ці значення.
Справді, за умовою і згідно другої теореми Веєрштраса існують такі точки і , що , . Наслідок 2 безпосередньо випливає з теореми 3 застосованій до відрізку , якщо , або відрізку , якщо .
Таким чином, множина всіх значень функції, заданої і неперервної на деякому відрізку, є також відрізок.
Теорема 4. Нехай функція визначена, строго монотонно зростає (спадає) і неперервна на відрізку . Тоді у відповідному проміжку значень цієї функції існує однозначна обернена функція також монотонно зростаюча (спадна) і неперервна.
Доведення.
Обмежимося для визначеності випадком, коли . З наслідку 2 теореми 3 випливає, що значення суцільно заповнюють деякий відрізок так, що знайдеться хоча б одне таке значення , що .
В силу строгої монотонності функції таке значення може знайтися тільки одне (якщо , то відповідно і .
Ставлячи у відповідність саме це значення довільно взятому ми одержимо однозначну функцію обернену для функції .
Очевидно, також монотонно зростає. Справді, нехай і , . Тоді за самим означенням функції , одночасно і . Якби було , то в силу було б , що суперечить умові (не може бути також , бо тоді , що також суперечить умові). Таким чином, , тобто зростає.
З монотонності функції на і того, що за доведеною раніше теоремою (див. теорему 2 п. 4.7) випливає неперервність функції на .
Зауваження. Можна показати, що якщо зростає (спадає) і неперервна на відрізку , , то , де .
- Передмова
- Логічна символіка
- 1. Елементи теорії множин
- 1.1. Операції над множинами
- 1.2. Поняття відображення або функції
- 1.3. Еквівалентні множини. Потужність множини
- 1.3.1. Властивості еквівалентних множин
- 1.4. Зліченні множини
- 1.5. Метод математичної індукції
- 1.5.1. Аксіоми натуральних чисел
- 1.5.2. Метод математичної індукції
- 1.6. Біноміальні коефіцієнти. Біном Ньютона
- 2. Аксіоматика дійсних чисел
- 1. Операція додавання.
- 2. Операція множення.
- 3. Зв’язок операцій додавання і множення.
- 4. Аксіома упорядкованості.
- 5. Аксіома неперервності.
- 2.1. Наслідки із аксіом
- 2.1.1. Властивості операцій додавання і множення
- 2.5. Обмежені і необмежені множини. Верхня і нижня межі
- 2.6. Точна верхня і точна нижня межі множини
- 2.7. Принцип Архімеда
- 2.8. Принцип вкладених відрізків
- 2.9. Незліченність відрізка
- 2.10. Теорема про скінченне покриття
- 2.11. Теорема про граничну точку
- 3. Границя числової послідовності
- 3.1. Теореми про границі
- 3.2. Арифметичні операції зі збіжними послідовностями
- 3.3. Монотонні послідовності. Теорема Веєрштраса
- 3.4. Число
- 3.5. Підпослідовності
- 3.6. Фундаментальні послідовності. Критерій Коші
- 3.7. Найбільша і найменша часткова границя
- 4. Границя і неперервність функції
- 4.1. Основні елементарні функції
- 4.2. Границя функції
- 4.2.1. Лівостороння й правостороння границі
- 4.3. Нескінченно малі й нескінченно великі функції
- 4.4. Властивості функцій, що мають границю
- 4.5. Критерій Коші існування границі функції
- 4.6. Неперервність функції
- 4.6.1. Неперервність суперпозиції функцій
- 4.6.2. Одностороння неперервність
- 4.6.3. Класифікація точок розриву функції
- 4.7. Границі і неперервність монотонних функцій
- 4.8. Неперервність елементарних функцій
- 4.9. Важливі границі
- 4.10. Порівняння функцій. Еквівалентні функції
- 5. Неперервні функції на відрізках
- 5.1. Рівномірна неперервність. Теорема Кантора
- 6. Диференціальне обчислення функції однієї змінної
- 6.1. Означення похідної