logo
Лекції з матем - заоч

2. Різні підходи до побудови теорії цілих невід’ємних чисел.

2. Історія розвитку людства дає підстави для висновку про те, що розвиток математики спричинявся принаймні двома обставинами: по-перше, практичними потребами людини та, по-друге, потребами власне математики. Відповідно до цих потреб в математиці існують різні підходи до побудови теорії числових систем. Із шкільного курсу математики відомо, що існують натуральні, цілі, раціональні та дійсні числа (співвідношення між цими числовими множинами представлено за допомогою кругів Л.Ейлера на діаграмі № 3.1.). У курсі математики І-ІУ класів мають справу із невід’ємними цілими числами, до яких відносять об’єднання множини натуральних чисел (N={1, 2, 3, …, n, …}) і нуля. Цю множину прийнято позначати N0 або Z0. Розглянемо різні підходи до побудови теорії цілих невід’ємних чисел.

У процесі практичної діяльності людині доводилося досить часто виконувати операції визначення кількості елементів скінченної множини, визначати порядок розміщення елементів множини, порівнювати множини за кількістю елементів у них, вимірювати певні величини. Для однозначного виконання, трактування та розуміння цих операцій необхідно було мати відповідні засоби. Створення таких засобів детермінувало появу різних трактувань поняття числа. Історично першими з’явилися натуральні числа, бо людині, в першу чергу, доводилося встановлювати чисельність елементів скінченної множини, потім – задавати порядок розміщення елементів у таких множинах, і, нарешті, - вимірювати величини. Таким чином, джерелами появи натуральних чисел можна вважати: